СПРАВКА-ХАРАКТЕРИСТИКА Радомышльского района Житомирской области

Досліджуючи в 2001-2002 роках Радомишльський район у складі кількох фольклорно-етнографічних експедицій, організованих Центром фольклору та етнографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, я зіткнувся з цікавими розповідями-свідченнями місцевих жителів про діяльність вояків УПА, червоних партизан та каральні операції «козачків» на Житомирщині. Порівнюючи зібрані матеріали з історичними джерелами,переді мною відкрилася реальна картина героїчної боротьби земляків-полісян за свободу та незалежність України, що велася в період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. та протягом 1941-1955 рр.

КАТОЛИЦЬКЕ КЛАДОВИЩЕ В РАДОМИШЛІ – МІСЦЕ, ЗА ЯКЕ РАДОМИШЛЯНАМ МАЄ БУТИ СОРОМНО

До написання цього матеріалу напередодні поминальних днів мене спонукала публікація під заголовком «Місця поховання можуть багато розповісти про живих», яка нещодавно вийшла друком у газеті «День» . А точніше – один із її розділів: «Лютеранське кладовище у Житомирі – місце, за яке житомирянам має бути соромно». Цитую: «... цвинтар представляє собою жалюгідне видовище – територія з пів-гектара, де помітні ознаки поховань… з боку прилеглих вулиць ніякого огородження немає, склепи… вщент розграбовані і зруйновані, в одному з них на дні лежить розкрита труна, під деякими могилами викопані ями (хтось в кістках мертвих шукав скарби), частина гранітних обелісків з написами… повалена, є вивернуті з землі постаменти, серед пам’ятників і могил купи сміття, і все пороло густим чагарником, через який доводиться буквально продиратися. Схоже, що влітку, коли все закриває листя, цю територію використовують як місце для інтимних побачень, і як громадський туалет…».