РАДОМЫСЛЬ НА ПОЧТОВЫХ ОТКРЫТКАХ

Трудно представить себе нечто более привычное и будничное, чем обыкновенная почтовая открытка! Ей чуть больше ста лет. Открытые письма стали выпускаться с 1871 года, а видовая с 1895 года. Сейчас мы с особым вниманием смотрим на старые открытки. Они помогают понять тех, кто их создавал, покупал, рассылал родным и знакомым, или бережно хранил для будущего. Среди массы открыток особняком стоят те, что изданы в Радомысле с видами города. Провинциальные города более сердобольные и открытые, чем большие промышленные мегаполисы. В нашем удивительном и разнообразном мире есть люди, которые собирают старые открытки. Это увлекательное занятие называется — филокартией. Обыкновенная почтовая открытка является одним из самых простых способов общения между людьми. На первый взгляд может показаться, что маленькая скромная открытка не смогла внести существенный вклад в культуру. Но ведь на протяжении столетия является как-бы своеобразным летописцем истории и культуры. К сожалению почтовые открытки с видами Радомысля еще не стали предметом систематического исследования. Старые почтовые открытки представляют определенный исторический и культурный интерес. Ведь только иллюстрированные почтовые открытки сохранили облик города и его неповторимую ауру. Ибо революции, пожары, войны все изменили. Чиновники и депутаты тихо и мирно сумели провести дело таким образом, что богатства растаяли, город пришел в упадок или постыдное запустение. Известно, что в царской России выпускалось много фотооткрыток с видами городов народных типов, бытовых и сценок. На открытках четко видны любопытные подробности, характеризующие время. Собиратели знают, что и сегодня попадаются в семейных альбомах красочные виды губернских и уездных городов. До большевицкого переворота 1917 года в царской России было издано сотни тысяч видовых открыток разных городов, местечек и сел. Особенно интересны видовые открытки города Житомира и области. Открытки издавались большими тиражами и приносили немалый доход типографиям. Сюжеты, изображающие виды старого Радомысля, часто повторяются. Мной за многие десятилетия было собрано 22 вида почтовых открыток, изданных типографским способом. Все они были изданы в типографии, принадлежащей Элю Иосифовичу Заездному, в типографии работало 8 человек.

ІСТОРІЇ ІЗ ІСТОРІЇ

Цікаві історії розповідав Микита Михайлович Мельник, котрий проживав по вулиці Борщагівський. Багато років, він працював водієм вантажівки в АТП. До війни возив дубові бочки з пивом у Київ. За сумісництвом йому довелось бути експедитором. У центрі столиці по вул. Свердлова (Микита Михайлович пам’ятав тільки стару назву вулиці) стояв власний магазин Радомишльського пивзаводу. Досить часто у Святошині водія зупиняли торгівці євреї. Вони переконливо просили продати пиво оптом. Він приїздив за вказаною адресою до пивниці. Там вантажники оперативно вивантажували пиво й заповнювали кузов порожньою тарою. За накладними платилось. А водієві окремо виплачувався «навар». Виявляється кмітливі комерсанти попередньо вивішували оголошення, що такого то числа у продажу буде Радомишльське пиво. З ранку утворювалась велика черга. Із першої бочки дійсно продавали Радомишльське, а потім кілька бочок Київського. Марка і реклама нашого пива діяли безвідмовно. В наш час в Києві неподалік від станції метро «Шулявська» є пивний бар. За спиною бармена, високо над торговою стійкою великими літерами напис – якщо хочеш, щоб стояв, як дишель, пийте пиво Радомишель.

ТОРГОВЫЙ ГОРОД – РАДОМЫСЛЬ

Город Радомысль основан как митрополическое местечко униатских митрополитов в начале XVIII века. После присоединения правобережной Украины в 1795 году к Российской империи становится уездным городом Волынской, а с 1797 года Киевской, губернии. Из книги, хранящийся в национально-исторической библиотеке г. Киев, «Статистические описания Киевской губернии» Фундуклей: «До присоединения западных губерний к империи этот город вместе со значительным числом принадлежащих к его округу селений составлял собственность униатских митрополитов, которые имели в нем свое пребывание. Следовательно, Радомысль не был, подобно другим Киевским городам, вольным или привилегированным местом и не пользовался Магдебурским правом. По упразднению униатской митрополии в 1795 году Радомысль поступил в казенное ведомство».

ПОШУКОВЦІ СКАРБІВ

Повільно цього року входила в наше життя весна, холод довго не поступався теплій погоді. Але пробудження весни від суворої зими вже тоді було відчутне і давало знаки на кожному кроці. В сірих калюжах купались метушливі горобчики. На протязі багатьох днів стояла нестерпна спека, що так набридла як і холодна весна. Цей рік радомишляни запам’ятають як весну, що була зимою. У мене є досить дивна звичка: пити каву на свіжому повітрі. Може через те, що палю, а може – дворянське виховання (у дворі виховувався). Отож, п’ю каву надворі, потягуючи сигарету. На шляху, метрів за чотири від мене, поволі й тихо зупинився чорний джип. «Багатий Буратіно», – промайнула думка. З авто вийшов чоловік – нижчий середнього зросту, якоїсь непримітної зовнішності. Не привітавшись мовив: «Я до тебе».

ЗАРАБОТОК ПО-РАДОМЫШЛЬСКИ

В городе, в микрорайоне Толбухина, произошла занятная история с одной собакой. Владельцы трехлетней овчарки уехали на отдых на несколько дней и оставили животное в квартире. Конечно, они позаботились о его пропитании: разложили дневные порции в пять разных мисок. И даже были настолько предусмотрительны, что на каждой миске крупными буквами написали названия дней – от понедельника до пятницы. Однако собака оказалась малограмотной или близорукой, но в первый же день она сожрала весь недельный рацион. А в среду так выла от голода, что соседи вызвали милицию.

ДОЛІ УДОВИНІ…

6 грудня 1943 року є вагомою датою в історії нашого краю. Цього історичного дня Радомишль і ряд населених пунктів району, розграбовані і поруйновані, були остаточно звільнені від німецько-фашистських загарбників. Наслідки окупації були жахливими:окупантами було вбито 3815 громадян, сотні дітей, 1185 юнаків і дівчат були вивезені на примусову працю до Німеччини. Загальні збитки, завдані району, становили 686 мільйонів карбованців за тодішнім курсом.

ФІЛОСОФ

Багато років поспіль біля кінотеатру у самому центрі міста щодня, о шостій вечора, з’являвся недбало вдягнений чоловік, до якого одразу ж зліталися голуби і сідали йому на руки і плечі. Він діставав з величезних кишень хліб - і годував їх з рук. Також довірливі  птахи живилися розсипаним ним зерном і насінням.  І літали пташки, воркували, очі радували. Голуб – емблема миру, голубів українці люблять, як символ чистоти, вірності, краси. Ці птахи – неодмінні жителі та окраса багатьох великих міст і малих містечок. Колись в Радомишлі голубів було набагато більше ніж сьогодні. Жили вони під дахами двоповерхових хрущовок і багато неприємностей завдавали їх мешканцям, селячись на горищах. Як тільки з ними не боролися, - нічого не допомагало. Та на початку дев’яностих років, коли життя стало важчим, в той, так званий, купонний період, коли замість грошей в обігу були папірці-купони, декотрі голодні мешканці переловили голубів і з’їли їх. Дійшло до того, що в місті голубів не лишилося,  тільки дві дикі голубки гніздилися під дахом кінотеатру.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

У цьому році весна дуже не розгулялася. Такої холодної затяжної не пам’ятають навіть старожили. В один із небагатьох сонячних днів у центрі міста я зустрів знайомого. Кличка в нього «Ганс», на підтвердження цього навіть «наколка» на правиці. Цього хлопця, котрий їздить на заробітки в Москву, я добре знаю, а особливо його батьків.

Привітавшись він несподівано спитав:

- А ти знаєш що сьогодні за день?

СПРАВКА-ХАРАКТЕРИСТИКА Радомышльского района Житомирской области

Досліджуючи в 2001-2002 роках Радомишльський район у складі кількох фольклорно-етнографічних експедицій, організованих Центром фольклору та етнографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, я зіткнувся з цікавими розповідями-свідченнями місцевих жителів про діяльність вояків УПА, червоних партизан та каральні операції «козачків» на Житомирщині. Порівнюючи зібрані матеріали з історичними джерелами,переді мною відкрилася реальна картина героїчної боротьби земляків-полісян за свободу та незалежність України, що велася в період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. та протягом 1941-1955 рр.