понеділок, 3 квітня 2017 р.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КАРТ

В підлітковому віці мені подобалося малювати карти з вигаданими фантастичними країнами. Позначати на них міста, а потім з'єднувати їх  автошляхами та залізницями. На берегах морів розташовувати міста-порти та прокладати до них морські шляхи. В той час я навіть колекціонував справжні географічні карти та атласи. Найбільшою у мене була мапа України. Я з сусідськими хлопцями розгортав її на підлозі: ґудзики  нам слугували уявними автомобілями, якими ми подорожували глянцевими дорогами між містами країни. Ось це була гра –  не якась там настільна, а напільна! Після закінчення школи карта була подарована рідному навчальному закладу.

неділю, 30 жовтня 2016 р.

ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ В ПРОПАГАНДЕ ТРЕЗВОСТИ. ПРАЗДНИК НАРОДНОЙ ТРЕЗВОСТИ В ГОРОДЕ РАДОМЫСЛЕ.

В Радомысльском уезде пьянство среди населения стало распространяться после отмены в 1861 году крепостного права. С 1 января 1863 года все производство и продажа спиртного в Российской империи была освобождена от непосредственного государственного регулирования. Однако производители алкоголя отныне должны были выплачивать сравнительно небольшой акцизный налог. От тех, кто открывал магазин, ресторан, трактир, корчму – требовалось оплатить патент. В городе Радомысле корчмами владели: Буйда, Гарбуз, трактиром - Любанский. Так же действовали гостиницы-рестораны: «Синяя птица» (владелец Жилинский), «Берлин» (владелец Мордух Винницкий), после начала I Мировой войны перейменован в «Марсель» (владелец Вайнблат), «Малинские номера» (владелец Хаим Дужжовский), гостиница «Гранд-Отель».

середу, 28 вересня 2016 р.

ЇХ ІМЕНА ЗНАЄ ТІЛЬКИ БОГ

Масове знищення євреїв під час Другої світової війни – ганебна сторінка історії людства. І хоча ініціатором і головним виконавцем цього злочину була нацистська Німеччина, але долучилися до нього і представники інших народів. На жаль, деякі українці також. Тим більше для нас цінними є приклади, коли українці ціною власного життя рятували євреїв від знищення. Деякі з них були відзначені званням "Праведника світу", що надає меморіал Голокосту "Яд Вашем". Із майже 26-ти тисяч "Праведників світу" українці складають приблизно 2,5 тисячі осіб.

четвер, 22 вересня 2016 р.

ДВОРЯНСКОЕ СОБРАНИЕ В УЕЗДНОМ ГОРОДЕ РАДОМЫСЛЕ

Улица Присутственная, пожалуй, самая красивая улица города. Сохранилось особое очарование старины. Вдоль брусчатой улицы (асфальтом ее покрыли в конце 60-х годов XX века) окаймленной яворами и тополями, с тротуарами, выложенными декоративной плиткой, расположились дома и здания, представляющие почти все архитектурные стили начала XX века. Среди них Земство, Женская гимназия, а также замок – бывшая резиденция униатских митрополитов (ныне школа №5). Когда-то здесь селилась местная знать: состоятельные чиновники, купцы и вообще, просто сказать, элита общества.
В доме № 6 по улице Присутственной
находилось Радомысльское Уездное Дворянское собрание. Современное фото.

вівторок, 28 червня 2016 р.

РАДОМЫСЛЬСКАЯ ГАЗЕТА №1

Радомысльская газета №1 увидела свет на четырёх печатных листах в субботу 24 июня 1917 года. Издание Радомысльского Городского Исполнительного Комитета.

Редакционная комисия:
Н. Дасенкон, А. Зморович, Д-р Цвейфель,Л.Шулькевич, О. Шумский.
Печаталась в городе Радомысле в типографии Э.И. Заездного.
Временные условия подписки:
На 1 месяц – 1 руб. 75 коп.
На 2 месяца – 3 руб. 50 коп.
На 3 месяца – 5 руб. 00 коп.
Приём подписки и объявлений в магазине Э. Заезного.

суботу, 18 червня 2016 р.

ДЕЩО ШИРШЕ ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ

Згідно із Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки» в Радомишлі було перейменовано 34 вулиці. Хоч із запізненням, але вирішив викласти свою думку.Спонукало мене до цього негативне ставлення до перейменування частини громадян України, зокрема радомишлян, які мені зустрічались в особистому спілкуванні та в інтернет-просторі.
Негативне відношення можна розбити на три групи тверджень:

суботу, 6 лютого 2016 р.

З ІСТОРІЇ БУДІВНИЦТВА КОМУНІЗМУ НА РАДОМИШЛЬЩИНІ

Жахливо, але навіть сьогодні, в умовах війни, розв’язаної московськими імперіалістами проти України, чимало наших громадян продовжує марити Радянським Союзом та комуністичною ідеологією. Знаходяться люди, які всупереч здоровому глузду, незважаючи на страхітливі злодіяння комуністів на радомишльській землі, продовжують обожнювати комуністичних діячів, захищати від перейменування вулиці, названі іменами катів і мародерів. В той же час для прихильників цієї людиноненависницької ідеології, які проживають на українській землі, український національно-визвольний рух залишається чужим та ворожим. Тож і досі триває паплюження козаків та старшин української армії, які боронили наш край в 1918-1921 роках, не припиняються звинувачення місцевих керівників національно-визвольного руху – Соколовських, Орлика, Мордалевича, Кречета, Дем’янчука та інших селянських ватажків у грабунках, вбивствах, погромах задля особистого збагачення. Хоча вся їх провина у тому, що в тяжку для Батьківщини годину взяли в руки зброю і стали на її захист від московської навали, що боролись за Українську державність і краще життя для селянства, за що переважна більшість патріотів і віддала своє життя.

пʼятницю, 5 лютого 2016 р.

РАДОМИСЛЬСЬКИЙ ПОВІТ В УКРАЇНОМОВНІЙ ГАЗЕТІ «РАДА»

Значний вплив на розвиток національно-культурних процесів на території всієї України, зокрема Київської губернії, справила україномовна преса початку ХХ століття. У губернії (не враховуючи Києва, 95 україномовних і 7 двомовних часописів українсько-російських видань) виходило 19 україномовних і 4 двомовних часописів. Для порівняння: за цей час у Полтавській губернії виходило 30 україномовних видань, Харкові та Харківській губернії – 14, в Одесі та Херсонській губернії – 12, Катеринославській губернії – 10, Подільській, Волинській і Чернігівській – по 3. Отже, Київська губернія за кількістю видань рідною мовою посідала одне з провідних місць серед інших губерній Східної України.
Газета «Рада»

неділю, 3 січня 2016 р.

ГАЗЕТА «РАДОМЫСЛЯНИНЪ» №1

1 января 1914 год

 3-й год издания


В состав Киевской губернии Российской империи город Радомысль вошел в 1797 году. Информационная потребность этого региона была вызвана удовлетворить периодическая пресса, что начинала развиваться в начале ХХ века. 

Уездная газета «Радомыслянинъ» выходила трижды в неделю (с 1 июня 1912 – 1913 №120, с 1915 – 1917 ежедневно).

Газета была частной, владельцем и редактором был Х.М. Фельдман, печаталась в типографии И.А. Пекаря, г. Радомысль, ул. Большая Житомирская, дом Вахера. Просматривается и такая закономерность: чем динамичней развивался город Радомысль и уезд, тем больший интерес проявляет общество к разнообразным реалиям жизни – экономике, науке, просвещению, культуре, не говоря уже про важные составляющие какого-либо общества – политику и всего того, что с ней связано, тем больше появляется различной информации. Без сомнения можно отметить, что газета была универсальной и массовой, влиятельной и успешной. Потому что из страниц издания местные жители получали всестороннюю, оперативную, своевременную информацию о всех сферах жизни города Радомысля и уезда, а также Киевской губернии и других городов Российской империи.