Показ дописів із міткою Радомишль. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Радомишль. Показати всі дописи

пʼятницю, 1 березня 2024 р.

ПОСИЛАННЯ

ВІДЕО на Dailymotion
КАРТА РАДОМИШЛЯ на Yandex
КАРТА РАДОМИШЛЯ на Google
КАРТА РАДОМИШЛЯ З НОМЕРАМИ БУДИНКІВ на Visicom.ua
КАРТА РАДОМИШЛЯ (автор Тужик П.А. 2017 р.)

"Радомишльщина моя" - Олександра Дроздова

Радомишль – одне зі стародавніх міст України. Відкриття поблизу міста стоянки первісної людини свідчить, що його територія була заселена людьми щонайменше 19 тисяч років тому. Археологічними дослідженнями підтверджено існування з X століття давньоруського міста, вперше письмово згаданого в Іпатієвскому літописі в 1150 р. під назвою Мичеськ. З 16 століття місто вже згадується під новою назвою Радомисль, а з 1946 року отримує свою сучасну – Радомишль. Населення міста складає 14 109 осіб (2020 рік).

Географічно місто розташоване на території Київського Полісся. З південного сходу, півдня, південного заходу до Радомишля прилягають листяні і соснові ліси. Через Радомишль протікає найбільша річка в Житомирській області – Тетерів, права притока Дніпра.

Радомишль розташований від Києва на захід на відстані близько 90 км, і на 50 км від Житомира на схід.

Географічні координати міста: 50°30' С.Ш. і 29°15' П.Д.


ПРО РАДОМИШЛЬ В ІНТЕРНЕТІ:

РАДОМИШЛЬСЬКА  ГРОМАДА ____Офіційний сайт Радомишльської міської ради
ЗАМОК РАДОМИСЛЬ ____ Історико-культурний комплекс
РАДОМИШЛЬ. МІСТО З ГЛИБИНИ ВІКІВ ____ Блог Володимира Молодика
НАШ РАДОМИШЛЬ/OUR RADOMYSHL ____ Сторінка Володимира Молодика на Facebook 
RADOMYSHL.INFO ____ Інтернет газета міста 

САЙТИ ПРО РАДОМИШЛЬ В ІНТЕРНЕТ АРХІВІ:

RADOMYSHL.COM ____ Соціально-інформаційний портал Радомишля (Архів)
БЛОГ МИХАЙЛА СЕВРУКА ____ Статті на музичну тематику та про Радомишль (Архів)


E-mail: demiurgos2@ukr.net

ВЕЛИКИЙ КОБЗАР І РАДОМИШЛЯНИ

Про Великого Кобзаря, здавалось, вже чимало написано. Однак ніколи, мабуть, не вичерпається інтерес ні наших сучасників, ні прийдешніх поколінь до великого сина України. Він завжди з нами у наших діях і помислах. Чимало цікавого пов’язано з іменем Т.Г. Шевченка, є в місті  Радомишлі та районі. Деякі дослідники життя Тараса Григоровича припускають, що в 1846 році, повертаючись з Житомира до Києва старим київським щляхом, він проїздив через Радомиcль та Білогородку. На жаль, документально це не підтверджено. Однак більшість шевченкознавців вважає, що поет їхав шляхом, який вів із Коростишева на Брусилів та Бишів, й тим більше, що в Брусилові в нього повинна була бути зустріч особистого характеру. Так чи інакше, а Радомисльщину в її повітових межах Кобзар оминути не міг.

пʼятницю, 16 лютого 2024 р.

ПОДАРУНОК ДЛЯ ЖІНОК

Із книги Олександра Пирогова «Радомишльські оповідання»

Попри заборону лікарів завідуюча дитячим садком Галина Борисівна 7 березня 1988 року працювала на останньому місяці вагітності. З роботи жінку відвезли до пологового відділення радомишльської лікарні, де пізно ввечері народила сина. Щасливий день народження. «Нехай буде подарунок для жінок», – сказала тоді Галина Борисівна. І батьки записали дату народження Леоніда 8 березня. «Людина народжується на світ для того, щоб жити, кохати та бути коханою», – стверджував класик американської літератури Джек Лондон.

понеділок, 15 січня 2024 р.

МИХАЙЛО СОКОЛЬВАК – ПОДВИЖНИК УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ

Вулиця Велика Житомирська  – найстаріша в місті Радомишлі. Люблю свою вулицю, для мене і для всіх мешканців, які тут жили чи живуть нині – найрідніша. Кажуть, що добрий сусід – ближчий за родича.  Між сусідами завжди були тісні стосунки, а часто й дружба. А які добрі люди проживали на ній! Пройшовши через випробування війни і повоєнних років, люди ставали добрішими, податливішими, допомагали один одному, часто по-сусідськи ходили один до одного в гості, обмінювалися  новинами і, звісно, пліткували. Щось відремонтувати чи полагодити, підшити чи підказати – завжди  зверталися  до  сусідів. Якщо хтось занедужував, влаштовувалися цілі консиліуми, як людина має лікуватися. Поруч  завжди були добрі люди. З плином  часу іноді  спадає  на думку, що  то були  особливі  сусіди –  чужий біль  сприймали, як  свій власний. Було тоді до кого серце притулити! Зараз таких сусідів не має. Зате людей матеріальних не меншає. Важливе місце в житті займало живе спілкування з сусідами, обмін новинами і, звісно, плітками. Звичайно, не обходилося без сварок, проте доброзичливості і поваги було набагато більше.

вівторок, 19 грудня 2023 р.

ФОТОГРАФИ РАДОМИШЛЯ

Минув той час, коли в місті фотографів називали Граф фото. У той дореволюційний час фотографія тільки почала свій розвиток. Місцевих фотографів життя витиснуло із шикарного фотоательє в маленьку комірчину. Фотографи із артистичної фігури перетворилися в громадського ремісника в нудній системі побуткомбінату. Він був створений у січні 1961 року на базі виділених цехів з райпромкомбінату і мав майстерні пошиву чоловічого та жіночого одягу, пошиву і ремонту взуття, виготовлення і ремонту меблів, слюсарних робіт, ремонту електричних приладів та електромоторів, фотографію. Деякий час робітники комбінату працювали в тісних і напівосвітлених кімнатах, де панував антисанітарний стан.

пʼятницю, 1 грудня 2023 р.

РАДОМИШЛЬСЬКІ АТЛЕТИ

Авторитетна людина місцевої громади – Микола Сичевський, ніколи не палив і не вживав алкогольних напоїв. Високий, стрункий вів здоровий спосіб життя, кожного ранку робив кілометрові пробіжки. Самостійно займався карате і вчив молодь - на той час екзотичний вид спорту, в Радянському Союзі майже заборонений. М.В. Сичевський – засновник бойових мистецтв у місті, зробив вагомий внесок у розвиток спорту, зокрема, дитячого. Він досяг вершин у різних сферах життя і продовжував підкорювати нові.

вівторок, 3 жовтня 2023 р.

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ КРАЙ, КУЛЬТУРА І ЛЮДИ

 


У вересні  2023 року вийшла друком книга Олександра Пирогова «Радомишльський край, культура і люди». В книзі розповідається про історію Радомишльського народно краєзнавчого музею, про культурне життя Радомишля кінця минулого століття, про життя подвижника  радомишльської культури, видатного фотографа міста Миколу Сичевського, історію вокально-інструментального ансамблю «Червоні обрії», історію розвитку фотографії в місті з дня заснування до наших днів, історія атлетичного клубу міста з дня заснування до наших днів, біографії видатних митців культури, уродженців радомишльського краю, вірші радомишлян про Радомишль і рідний край за десятки років.

Загально відомо, що високе звання патріот набуває свого справжнього змісту тільки тоді, коли невід’ємне від поняття «культура», що є ознакою високого рівня загального і професійного розвитку особистості, її духовного потенціалу. Зміст культури впливає не лише на темпи діяльності, прискорюючи їх, а й визначає її змістовне цілеспрямування. Думки, погляди, рішення, які зумовлюють різні сфери суспільної практики, підтримуються логікою культури.      А якщо є своя культура, то є етнос, що і опирається на генетичну пам’ять народу. Ще Г.С. Сковорода своїм учням сформулював соціальну філософію нації.  Культурні цінності складаються не за місяць і не за століття.

Іде кривава російсько-українська війна і невідомо, коли закінчиться. Радомишляни, як і увесь український народ, борються з агресором у народній війні. Дослідники історії, письменники, громадські діячі, вчителі та служителі церкви виконують спільне завдання – просвітлення й духовної підтримки простої людини в цей найскрутніший час для нашої країни. Дослідники історії не виробляють зброю, але  видають книжки, які вчать перемагати.

Не берусь стверджувати, але те, чим я займаюсь, можна віднести в площину Великої Культури. Сподіваюсь, що мої історичні дослідження пробуджують добрі почуття у читачів. І це для мене головне. Можна так описати сучасні реалії, що в цьому світі не захочеться жити. То ж завдання дослідника – утверджувати в людських серцях добро, любов, терпіння, впевненість, а не розчарування. І зробити так, щоб історичні дослідження досягнули не тільки розуму, а й серця людини.

Не знаєте, який подарунок зробити друзям, батькам, дідусеві, бабусі? Придбайте книгу «Радомишльський край, культура і люди». Погодьтесь, кошти зовсім невеликі, але для близьких вам людей книга стане чудовим подарунком.

Книга не претендує на вичерпність у поданні інформації, але сподіваюсь, зацікавить усіх небайдужих  до історії, культури Радомишля і, особливо дослідників окремих регіонів України.

Присвячую голові Радомишльської ОТГ Володимиру Романовичу Тетерському, доктору юридичних наук Віталію Романовичу Щавінському – ініціаторам і надхненникам написання цієїкниги. Висловлюю щиру подяку Святославу Миколаєвичу Сичевському за сприяння виходу видання у світ.

                                                                                   Олександр Пирогов


неділю, 1 жовтня 2023 р.

ОДНОДЕННИЙ ПОХІД МАРШРУТОМ КОРОСТИШІВ - РАДОМИШЛЬ

Мулька пройти пішки маршрутом Коростишів – Радомишль виникла у мене ще влітку. Проте, то дощовий період, то спекотний стримували мій намір. І ось нарешті зірки зійшлися. У неділю 24 вересня я зійшов з маршрутки в Коростишеві о 8:22, а 18:15 був вже вдома здолавши шлях лісами та полями в 32 км. Подорож мені дуже сподобалася: ландшафтами кар’єру, гарними затишними лісовими краєвидами, лісосмугами в полях з давніми могутніми дубами, величними березами та чудовими грунтовими дорогами хоч велосипедом їдь. В Коростишівському лісі я був на самоті з природою не зустрічав людей, бачив декількох козуль, що пробігали поряд з дорогою; зв’язку лайфселл не було, навігатор працював на роумінгу. Від подорожі я отримав більше задоволення ніж очікував. Мій шлях можна прийняти за місцевий туристичний маршрут. Його можна ще скоригувати заходом на цікаві об’єкти під селом Городське, щоправда, шлях збільшиться на 5 км. Переглядаючи фото з подорожі, я вирішив зробити слайди, в яких можна «пунктиром» побачити мій маршрут. Глядачам - шоу, для мене – пам’ять. Дивитись краще на моніторі та у якості 720.

Павло Тужик, вересень 2023 р.


ОДНОДЕННИЙ ПОХІД В КАРПАТАХ

Маршрутом: турбаза "Заросляк", Прутський водоспад, Говерла, озеро Несамовите, турбаза "Заросляк". Маршрут 16 км, подорож тривала близько десяти годин.


пʼятницю, 4 серпня 2023 р.

ДОІСТОРИЧНІ ЧАСИ РАДОМИШЛЯ

 

Період в історії людства до появи писемності називають доісторичними часами, тобто 5-6 тисяч років тому до Шумерської цивілізації. На території ж України цей період тривав до VI ст. до н. е., поки вчений-мандрівник Геродот не побував у грецьких колоніях-полісах на узбережжі Чорного моря і зі слів мандрівників не описав землю, суспільство та звичаї скіфів.

Щодо Радомишля, то це давнє поселення отримало таку назву і вийшло з  доісторичних  часів тільки у XVI столітті. В той час воно стало власністю Києво-Печерського монастиря, і монахи збудували в ньому замок, паперову фабрику. Виникло якесь економічне та релігійно-політичне життя, що лишило свій слід у документах. До цього часу здебільшого не було ніякого руху, щоб він виглядав як історичні події. Навіть якби жила у ньому династія літописців, то їх записи умовно мали б такий інформативний сенс: «1289-й рік. Іван виорав  поле – восени зібрав гарний урожай»; через п’ятдесят років  «1339-й рік. Внук Івана, Степан, виорав старим дідовим плугом поле»; запис ще через пів століття «1389-й рік. При оранці зламався плуг предків. Петро, Степанів внук, закінчив оранку, змайструвавши новий плуг з дуба». Хіба може існувати історія, коли день бабака(1) тягнеться століттями.

(1) «День баба» фільм, в якому герой попав в часову петлю, де новий день ніколи не наставав, а повторював минулий.

середу, 24 травня 2023 р.

РОВЕР

Мрії народжуються у дитинстві, зростають разом за нами,

якщо захоплюють і справжні, то збуваються.

 

Десь у віці шести років мама з дідом купили мені дитячий двоколісний велосипед. Підозрюю, що це була ідея діда, бо він сам мав справжнього залізного коня, на якому мене інколи катав. Отже, тепер і у мене був свій маленький педальний коник, і безмежжя моєї радості та завзяття посприяли швидкому навчанню в його керуванні.

середу, 5 жовтня 2022 р.

НА ОСОБИСТОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН

Веду щиру і довірливу розмову з сусідкою Людмилою Сергіївною. Це було до війни… Відтепер так буде завжди: це було до народної війни. Жінка завжди вважала свою родину найкращою, незважаючи на відсутність чоловічої статі. Над бабусею Василиною все життя знущався завжди п’яний чоловік, а перед мамою Галиною стояла дилема: чи робити аборт, чи виховувати дитину без батька. Вона любила жартувати, що доньку знайшла в капусті, а чоловіка не вдалось. Мама, однак, заміж виходила, та це було, як то кажуть: давно і неправда. «Без чоловіків спокійніше!», – стверджували представниці жіночого царства. Хоча мама Галина до глибокої старості зберігала струнку поставу. Особисте життя кожної з жінок не склалося. Образу безбатченка (в народі таких дітей називають байстрюками) перемогла любов до бабусі і мами. Рідні називали Людмилу ласкаво Люсею. І це її ім’я закріпилося на все життя.

вівторок, 26 липня 2022 р.

ОСОБЛИВОСТІ РАДОМИШЛЬСЬКОГО КОХАННЯ

 Це було за кілька років до кривавої російсько-української війни. Біля магазину «24 години», в якому продаються товари на всі випадки життя, ненароком зустрів свою однокласницю. Наталя така ж, яка була в юні роки, – вродлива і гордовита. Жінка з бездоганною репутацією, правдива, пряма і принципова, говорила те, що думала. Ми обоє зраділи зустрічі, зайшли в кафе «Ласощі», замовили каву.

-         Як справи у Бориса? – поцікавився я.

-         Не знаю, мабуть нормально. Три роки, як розійшлись. Сама з дочкою живу…

вівторок, 19 квітня 2022 р.

ВИДАТНІ МИТЦІ КУЛЬТУРИ, УРОДЖЕНЦІ РАДОМИШЛЬСЬКОГО КРАЮ


Радомишльщина дала  світу багато талановитих акторів, митців сцени й кіно. У 1803 році в Радомислі народився Карл  Михайлович Зелінський – письменник, актор, режисер, антрепренер. К.М. Зелінський  отримав  домашню освіту. Був актором Львівського польського театру, працював у трупах Ленкавського у Києві, І. Штейна та Л. Младковського  у Харкові. Гастролював в багатьох містах Російської  імперії. З 1846 по 1852 рік – антрепренер Ставропольського театру. Автор п’єс  «Весілля  Терпилихи з Тетеваковським, або  Рудий Макогоненко знову старостою» (1844 р.),  «Жінка-патріот, або Полтавський  парижанин» (1846 р.),  «Взяття Дарго російськими  воїнами  в 1845 році, 6-го липня або винищення гнізда Шаміля» (1848 р.); пореробки роману І. Квітки-Основ’яненка «Життя і походження Петра  Степанова сина Столбікова…» ( під назвою «Пригоди  Столбікова та  інших»).

суботу, 16 квітня 2022 р.

ВІРШІ РАДОМИШЛЯН ПРО БАТЬКІВЩИНУ І РІДНИЙ КРАЙ

Гімн Радомишля

Над Тетеревом тихим
Із глибини століть
В садах квітучих місто
На пагорбі стоїть.

Ми вдячні мудрим предкам,
Що тут колись зійшлись,
Заклали наше місто,
Назвавши Радомисль.

Приспів:

Хай небо буде чистим
Над кожною родиною,
Цвіти, наш Радомишлю,
Разом із Україною.

Ліси навкруг Поліські,
Луна пташиний спів,
Тут люди працьовиті,
Багатства щедрих нив.

Дай мудрості й нам, Боже,
Не згаяти свій час,
Щоб вдячнії нащадки
Добром згадали нас.
                      

Приспів

В грудні 1999 року Радомишльська  міська Рада затвердила новий  гімн міста  Радомишля. Слова Владислава Кульчицького. Музика Георгія Мілієнко.



вівторок, 1 лютого 2022 р.

БРАМА ЗАМКА РАДОМИСЛЬ

ПЛАН-РЕКОНСТРУКЦІЯ ЗА ОПИСОМ З КНИГИ ІНВЕРТАРІВ МИТРОПОЛИЧОЇ УНІАТСЬКОЇ ЦЕРКВИ 1774 Р.

Перші письмові згадки про містечко під назвою Радомисль(1) у гирлі ріки Мики з’являються у XVI ст. столітті, завдяки діяльності архімандритів Києво-Печерського монастиря, які колонізували навколишні землі й оформили їх у церковну власність(2). З часом Радомисль стає центром Тетерівської волості. Напевно, щоб отримати такий статус серед інших таких же невеличких поселень в окрузі, місту посприяло його географічне розташування. Зокрема, це  ріка Тетерів, яка як транспортна артерія пов’язувала  Радомисль  з Печерським монастирем, а також існував шлях суходолом з Києва через Радомисль на Житомир і далі на захід. Очевидно справи у монастирських пішли досить непогано й  у центрі маєтку накопичувалося достатньо добра, щоб для його зберігання та захисту знадобилися великі комори та міцні стіни. Можливо така логіка розвитку подій має місце, бо керівництво Києво-Печерського монастиря запросило дозвіл на будівництво замку у Стефана Баторія – короля Польського, Великого князя Литовського та Руського(3). Це  цілком логічно, бо з 1569 року  майже вся територія України,  зокрема і Радомисль були під владою новоутвореної держави Речі Посполитій.

неділю, 30 січня 2022 р.

СОБАЧЕ ЖИТТЯ У РАДОМИШЛІ

Останніми роками звикли до безсніжних зим. Розповіді про тривалі морози  та високі кучугури  посіли чільне місце серед давнішніх міських легенд, які бабусі розповідають онукам. Тому березень приголомшив навіть радомишльських старожилів – такого снігу не було давно. Наш край накрило не тільки біле засніжене поле, а й люті морози впродовж березня. Хоча зима без снігу, що літо без хліба. Зимова природа ставить перед мешканцями складні завдання: вулицям і тротуарам, щоб бути доволі чистими, потрібно дочекатися весни. Навіть перед будівлями впливових багатіїв залишаються великі кучугури снігу. В місті вистачає бродячих і покинутих собак, які збираються в зграї, так легше вижити в провінційному «мегаполісі», особливо зимою. Справжня зима для здорового пса – дійсно щастя: спека не турбує, нема ненависних кліщів і блох, а по заметах чудово бігати, час від часу заглиблюватися в чистий сніг. Але ж сувора зима додає і нові ризики: холоднеча, вулиці посипані сіллю можуть шкодити здоров’ю тварин. Одна зграя облюбувала смітникові контейнери на вулиці Незалежності, після обіду ледачою ходою перебирається до контейнерів на Толбушці. На контейнерах можна спостерігати незвичайну картину – величезний пес у пошуках корму риється зверху на ящику, поруч біля нього три-чотири коти діловито щось вигрібають. Собака на котів не звертає ніякої уваги. Голод зближує споконвічних ворогів в природі. 

неділю, 26 грудня 2021 р.

ІСТОРІЯ ЖІНОЧОЇ ГІМНАЗІЇ В МІСТІ РАДОМИСЛІ

 

Жіноча середня освіта в місті Радомислі – одна з найменш досліджених проблем історико-педагогічного краєзнавства. На початку ХХ століття середня жіноча освіта в Радомисльському повіті стояла на порядку денному досить гостро.

понеділок, 22 листопада 2021 р.

ПІДЗЕМЕЛЛЯ

Головне правило реальності – не заплутатися у своїх ілюзіях.

Сутеніло… Непомітно для діда, який ще не вгамувався  від своїх господарчих справ і заклопотаний топтався на подвір’ї, я нишком виніс лома на вулицю, де мене вже очікували мої друзі: Серьога, Роман та  Саня. Вони вже мали при собі «археологічний» інструмент: заступ, моток міцної мотузки, ліхтарик, який перемикався з жовтого на червоне та зелене світло;  зелене – це те шо нада, щоб бути непомітним у  нашому ділі. Сутінки погустішали й ми вирушили  в експедицію.  Нам було ніяково проходити з таким інвентарем довгим мостом перед зрідка зустрічними перехожими, й ми зупинялись, ховаючи свої інструменти за перилами, вдавали, що милуємось красою  літнього вечора. Наш шлях лежав до будівлі районної бібліотеки, яка була розташована біля будинку культури. Це таємниче місце вабило нас легендами, бо ще підлітками ми були свідками, коли при прокладанні теплотраси ківш трактора  розкрив давнє підземелля. З часом вхід до нього був засипаний сміттям, але  зараз, коли ми  вже були хлопцями після армійської служби, у нас виник план, як проникнути туди.

суботу, 27 березня 2021 р.

НАРОДНЕ УКРАЇНСЬКЕ СВЯТО В ПОВІТОВОМУ МІСТІ РАДОМИСЛІ

Трагічною сторінкою у житті не тільки мешканців Радомисля й всього народу увійшли події  1917 року. З 23 лютого по 3 березня 1917 року в Петрограді відбулась  революція, яка ввійшла в історію, як Лютнева. В результаті революції  імператор Микола II зрікся  престолу, міністри уряду розбіглися. Депутати  Російської Думи утворили Тимчасовий уряд, соціалістичні партії – Петроградську Раду робітничих і солдатських депутатів. Звістка швидко  дісталась  до Радомисля. Політичне життя в місті і повіті  швидко активізувалося.  4 березня, у губернському місті Києві, утворено Центральну Раду. Це був український представницький орган політичних, громадянських, культурних та професійних організацій. На цьому  історичному  тлі відбувається величезне піднесення народних мас, зокрема селянства, яке швидко дісталось до Радомисля.  Загальна картина  відповідних  подій академічними істориками в наш час корегується і уточняється, нині більш-менш зрозуміло. Водночас, потребує ґрунтовного  дослідження на місцевому рівні. Ця стаття має на меті відстежити перебіг подій у повітовому місті Радомислі Київської губернії. У російськомовній газеті «Радомыслянинъ» від 20 березня 1917 року, вперше за існування газети, з’явилась  об’ява українською мовою.