ДУРНИЙ ПАН

В жахливі роки громадянської війни, вітри історії пошарпали Радомисль добряче, влада в місті змінювалася декілька разів. 

На початку травня 1918 р. місто зайняли німці. Німецький гарнізон у кількості 500 військових і загін гайдамаків розташовувався в будівлях, де нині школа №5, у центрі міста.

Негайно поставлено гетьманську владу. Повітовим старостою було призначено Онищенко, а його помічником - Романа Вержбицького. Разом з братами Емілієм і Владиславом, вони були одними з найзаможнішими землевласниками в Радомисльському повіті. Їхній дідусь Роман Вержбицький в свій час був теж одним із багатіших землевласників в Радомисльському повіті. Після польського повстання в Російській імперії в 1861-1864 рр запросив німців колоністів на свої землі. Німці колоністи переселившись на Радомисльщину не мали жодних пільг. Їх добробут та здобутки, принесені тяжкою працею. Село Меньківка було заселено виключно лютеранами, 535 людей колоністів. Село на ландмапах мало назву Романдорфф, на честь Романів Вержбицьких. Цікаве оголошення до людності повіту, що видав староста Онищенко про германський переворот: "Сим сповіщається населення, що вся влада в Україні належить гетьману Скоропадському, котрий признан військовим командуванням Геранським і Австро-Угорським, виявивши готовність у випадку потрібності в повному єднанні з українською адміністрацією підтримувати цю владу своєю озброєною силою і сурово карати неслухняність цієї влади". Внаслідки цього перевороту, на місцях було знищено всі здобутки самоврядування. Навіть суто буржуазно-демократичні організації; організації місцевого самоврядування - земське зібрання й міську думу розігнано і скликання сесій відкладено до осені. Сільські організації й земельні комітети розігнали і заарештували. В цей час Роман Вержбицький вступив до партії "Союз хліборобів". Це була партія великих землевласників. До її складу входили поміщики і заможні селяни. Її філії були в Малині і Коростишиві. Очолював партію Новицький, якому в селі Привороті Володійськой волості Радомисльського повіту належало 245 десятин орної землі. Ці великі землевласники мріяли повернути свої землі. Але селяни вже почали їх розподіл, стали виникати так звані "хлібні бунти". Спілка хліборобів організує каральні загони. На чолі карального загону в Радомислі, який разом з загоном гайдамаків жорстоко придушував виступи селян. Люди називали його "дурним паном". Таким він фактично і був через свої хімерні та нелюдські вчинки, яких нормальна людина не могла робити. З насолодою міг побити зовсім безневинну людину, лише за те, що та не зняла шапки перед ним. Були випадки, що коли в селі під час карних експедицій "дурний пан" Вержбицький заставав весілля, то примушував танцювати весь селянський сход від малого до старого, а хто не корився, того люто карав. Він і сам іменував себе "дурним паном". Це був лютий і ненажерливий кат. Панування Вержбицького визначалось особливою жорстокістю. Навряд чи є таке село в Радомисльському повіті, де б не побував і не знущався над селянством цей "дурний пан". Багато селян заплатило йому свою криваву данину. Вержбицький зі своїми гайдамаками гасав по всіх селах повіту, сік селян і обеззброював, разом з тим відбирав останнє майно, останній шматок хліба. На терор з боку поміщиків селянство відповіло своїм терором. Почали вбивати поміщиків і громити поміщицькі економії. Це тероризувало і наводило жах на поміщиків. Пани, відчувши свою погибель, люто накинулися на селянство, стали відбирати врожаї. Гніт німецького і поміщицького панування над селянством в ті часи набув найбільшої гостроти й селянство жадало слушного моменту для виступу. По селам організовуються повстанські загони. 24 листопада 1918р розпочався антигетманський виступ в селі Ставки. 25 листопада відбулася організаційна нарада за участі боротьбіста Н. Науменко та атамана О. Соколовського. Боротьбисти планували у випадку перемоги проголосити в Радомислі радянську владу, соколовці з цим не згодилися. Внаслідок розбіжностей О. Соколовський залишив своїх козаків у віданні повстанського комітету, а сам відбув у село Горбулів Потіївської волості. Загін складався з 134 чоловік, з них 74 - бортьбісти, 60 - соколовці, керував наступом ревком у складі 7-и осіб (три боротьбисти, три більшовика, і один петлюровець). Німці майже не чинили опору, було вбито кілька гайдамаків. До німецького коменданта міста від імені повстанців як парламентарії відбули Максим Науменко та Кирило Самойлов. Переговори закінчилися підписанням офіційної угоди про те, що контроль над містом переходить до повсталих. 27 листопада німецький гарнізон покинув місто. Повітового старосту Онищенко і "дурного пана" Романа Вержбицького німці вивезли з міста переодягнувши в жіноче вбрання. Згодом він виїхав до Польщі, де сліди його губляться.

Олександр Пирогов

м. Радомишль