пʼятниця, 28 листопада 2008 р.

ПІДЗЕМНІ ХОДИ У РАДОМИШЛІ РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ ЛЕГЕНДИ?

З чутками про підземні ходи я знайомий ще з дитячих років. Мені відомо, що і повоєнне покоління людей хвилювала ця тема. Вона спливла і сьогодні, тому я вирішив поділиться з вами своїми міркуваннями.
В серпні місяці, я став очевидцем як в центрі міста, біля кінотеатру встановили вагончик, огородивши його високим парканом. Мені це здалося цікавим, кілька років тому точно на місці встановленого вагончика був провал, який згодом засипали сміттям. Своєю версією про те, що можливо будуть розкопувати підземний хід, я поділився зі своїм знайомим. Він її не підтримав, припустивши, що хтось щось буде будувати. І ось через кілька місяців, я прочитав в газеті статтю:
ЩО ХОВАЛОСЯ ЗА ВИСОКИМ ПАРКАНОМ У ЦЕНТРІ МІСТА,
АБО «ШУКАЧІ» СКАРБІВ ПО-РАДОМИШЛЬСЬКИ

«Наше місто овіяне легендами, а народні перекази про численні скарби, які нібито сховані у підземних тунелях, хвилюють не одне покоління радомишлян. Були спроби окремих любителів цінностей щось віднайти, але серйозних досліджень не проводилося. Та серцям деяких "золотошукачів" важко заспокоїтися і вони прискорено б'ються, бо в уяві постають скрині, наповнені дорогоцінними скарбами.
Високий паркан в центрі міста поблизу кінотеатру виріс в кінці серпня. Людей те мало турбувало: ну, виріс, то й виріс, може, щось будується на Соборному майдані. І було б так і надалі, якби голова райради О.Ткачук не зацікавився: а що ж то воно там ховається, за отим височенним парканом?
Побачене у вечірній час (на знімку) вразило і голову райради, і начальника міліції, підполковника В.Тетерського, і журналістів газети та районного радіомовлення. За парканом знаходився новенький будівельний вагончик, який прикривав шурф, замаскований дошками та ганчір'ям. Поблизу паркану стояли 107 мішків з землею, яка виймалася з шурфу. Коротше кажучи, наймані працівники свого начальника розкопували підземний хід і просунулися досить глибоко і далеко. А землю з тунелю вони ретельно пакували в новесенькі мішки. Скільки тих мішків вже було вивезено ніхто не знає. Є припущення, що грунт просіювали через сито в пошуках коштовностей.
В ході перевірки з'ясувалося, що "господарі" діяли згідно рішення міськвиконкому, датованим липнем 2004 року, який надав їм дозвіл на вивчення підземних тунелів, що розташовані під містом. Згідно ж законодавства дозвіл на проведення археологічної розвідки надає кваліфікаційна рада виконавчого органу із охорони культурної спадщини. А самі розкопки повинні проводити спеціалісти, бо робота потребує філігранної майстерності. Ні з Інституту археолог; Академії наук України, ні з інспекції з охорони культурної спадщини ніхто не надавав дозволів на дослідження підземних ходів у Радомишлі
Розкопки в центрі міста припинилися після втручання голови райради О.Ткачука та його звернення по даному питанню до прокуратури району. Але виникає багато питань. Чому розкопки почалися аж через чотири роки після прийнятого виконкомом рішення? Що шукали? З якою метою? І як би далеко "шукачі" встигли б прокопати тунель? Куди вони куди вони хотіли дістатися А, може, щось знайшли? І куди дивилися відповідні служби, під "носом" у яких творилося це беззаконня? Питань більше ніж відповідей. Будемо сподіватися, що своє слово скажуть всі: І прокуратура, і міліція, і відділ архитектури та містбудування, і самі "шукачі" скарбів. А тим часом вагончик все ще стоїть на місці...»

Н.ДАНИЛЮК "Зоря Полісся" від 7 листопада 2008 року


Моя здогадка підтвердилася. Мені хотілося подивитися на підземний хід, сфотографувати його, але на дверях вагончика висів замок. Незабаром після публікації вищезазначеної статті, вагончик і паркан прибрали, а провал знову засипали. Так мені і не вдалося туди зазирнути. Але ось в Інтернеті на «Форумі радомишлян», я побачив кілька знімків підземного ходу, все ж таки комусь вдалося туди потрапити. Я порадів цьому, але, подивившись фото – розчарувався. Судячи з фотографії, це не підземний хід. Це приміщення, просто старий підвал для зберігання продуктів.
Підземелля біля кінотеатру 2008 рік фото 1
Підземелля біля кінотеатру 2008 рік фото 2
Мені траплялось побувати в трьох подібних старих підвалах. Влітку 2006 році по вул. Великій Житомирській біля будівництва кафе «Фулл Хаузу» утворилось провалля. У розломі проглядало склепіння з цегли. У мене промайнула думка, що це провал в підземний хід. Я запропонував одному з будівельників скористатися драбиною з будівництва та оглянути провалля. Підземелля виявилося приміщенням з висотою склепіння 2,5 метри, шириною до 3,5 та в довжиною метрів з чотири. У бічній стіні був вхід завалений та засипаний сміттям. Воно заповнювало половину приміщення. На цій же стіні ліворуч від входу був вентиляційний канал, теж засипаний. На протилежному боці приміщення з низу біля підлоги були дві невеликі ніші. На двох інших стінах по довжині приміщення були зроблені арочні ніші на глибину в одну цеглину. В бокових стінках ніш в кілька рядів цегли по висоті були пази із залишками гнилого дерева. Вочевидь залишки дерев'яних полиць. Всередині ніш, цегляні стіни були розбиті, і було видно щільний шар глини, яка слугувала гідроізоляцією. З усього цього видно, що підземелля це всього лише старовинний льох. Очевидно попередні відвідувачі, які роздовбали стіни були підлітками та гадали, що ніши – замуровані ходи. На другий день я прибув до провалу з фотоапаратом. Залізти в підземеллі не зміг, не було будівельників та драбини. Я просунув руки в провал і зробив кілька знімків. Ви їх можете порівняти зі знімками з підземелля біля кінотеатру.
Старий підвал біля "Фулл Хаузу" 2006 рік фото 
Старий підвал біля "Фулл Хаузу" 2006 рік фото 2
У сімдесятих роках до будинку культури вели теплотрасу. Біля районної бібліотеки (зараз цей будинок належить католицькій церкві) прокопана траншея оголила підземне склепіння. Підліткова допитливість привела нас на це місце. В сторону річки Тетерів хід був завалений, а в напрямку центру міста знаходилось велике приміщення з нішами. Ми тоді вважали, що за нішами замуровані підземні ходи, які з цього приміщення розходяться на чотири сторони. Згодом це місце засипали сміттям. І тільки коли я побував в підвалі біля «Фулл Хаузу», я зрозумів, що підземний хід біля бібліотеки, це лише наші підліткові фантазії зумовлені тягою до таємниць. Насправді, це був підвал з заваленим входом, суцільна однорідна цегляна кладка навколо тому підтвердження. У подібному старовинному підвалі, тільки з оштукатуреними стінами я побував у одного радомишлянина. Цей підвал і дотепер використовується за своїм прямим призначенням для зберігання продуктів. Таких підвалів в Радомишлі є багато. Мені відомі провали в міському парку, біля третьої школи, побуткомбінату.

А все ж таки існують підземні ходи в Радомишлі, чи ні? Хотілося б вірити, але все проти цієї версії. По-перше, вже було сказане вище. По-друге, центр Радомишля з 60-х років повністю перебудувався, це майже всі будівлі, які ми бачимо зараз. Площа була перекопана вздовж і впоперек телекомунікаціями, водопроводом, каналізацією. У сімдесятих пам'ятаю центр весь в траншеях, глибиною метрів зо два, діаметр бетонних труб з півметра для каналізації. У наш час це газифікація. Якби що-небудь розкопали істотне, воно стало б загальновідомим фактом. По-третє, підземні ходи не будували в XIX столітті, це не та епоха. Церква, будівля поліклініки – це кінець XIX століття, це майже сучасність Що таке сто років? Це нічого, це майже половина мого життя, це вчора. По-четверте, цегляна кладка підземель скоріше за все пов'язана з серединою XIX століття. У Радомишлі тоді працювали два цегельних заводи. До цього як відомо з історії, в місті було кілька цегляних будинків, а всі інші були дерев'яними. Уявіть собі, скільки треба возів цегли на один будинок, що б привести його з далека, в ті часи. І скільки це б коштувало, і який тут підземний хід.

На жаль підземні ходи в Радомишлі, це швидше за все легенди, які народжуються на основі старих добротних єврейських підвалів (єврейське населення Радомишля XVII-XIX століть становило 70% від усіх жителів). А газета «Зоря Полісся» в даному випадку поспішила з висновками і створила чергову легенду про підземний хід.

П.С. 2017р. В історії Радомишля існує період ХVІІ – ХVІІІ століть, коли місто було резиденцією уніатських митрополитів. В той час саме місто було маленьке і ледь виходило за межі дерев’яного замку. Можливо деякі з будівель того замку могли бути пов’язані у локальний потаємний підземний хід.

Павло Тужик
28 листопада 2008 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар