Енциклопедичні довідники зазначають, що - паперові це знаки, які заміня'ють дійсний капітал (золото та срібло), випускаючі державою в обіг для покриття державою витрат і мають примусовий встановлений курс. Їх реальна вартість не може перевищувавти вартість заміненого ними в обігу золота. Надмірний випуск (емісія) викликає інфляцію. Вивчає паперові гроші спеціальна наука історичного циклу – боністика.
Протягом багатьох десятиліть на території України ходили різні грошові знаки. Період громадянської війни виявився багатим на випуск нелише різноманітних паперових грошей, але і їх сурогатів (бонів). Тоді, правда, про всесильний американський долар ніхто і гадки не мав.
Радомисль, як і весь Радомисльський повіт у ту пору потерпав внаслідок економічного хаосу і жахливого фінансового голоду, не мав достатньої грошової маси особливо дрібних номіналів, без яких не може нормально функціонувати ринок. У 1918 році у друкарні Заєздного, використовуючи папір Малинської паперової фабрики, почали друкуватись місцеві гроші. Слід відзначити, що виготовлялись вони підручними засобами. На початку 1918 року Радомишльська Народна Повытова Управа випустила розмінні білети номіналом 3, 5, 10 і 20 карбованців. Слугували вони виключно для внутрішніх розрахунків, їх якість була доволї примітивною. Розмінний білет Радомисля був світло-зеленого кольору, розміром 15,5 см на 10 см, і мав усі ознаки грошей.
На зеленому тлі номіналу двадцятирублівки на аверсі зазначена серія та номер контрамарки «Г № 11007», нижче великими прописними літерами слово «контрамарка», і далі текст: «Цією контрамаркою жінка солдата, далі (прописувалось призвище та населений пункт) (або по її приказу) платить як готовими грошима двадцять рублів. Продовольчі Управи, Земельні Комітети, Споживчі та громадські і приватні лавки повинні одпускати по контрамарці товари; сільські власті повинні за ці контрамарки давати підводи під дрова і т.д. Цю контрамарку, взамін грошей, повинні приймати також всі. Контрамарка ця обмінюється на гроші Волосною Народньою Управою з тих сум, які відпускаються казною на пайки семьям вояків, а також Радомиське Повітове Казначейство приймає контрамарки як готові гроші по всім взносам і платіжам». Крім того, в нижньому лівому куті надпис: «Забеспечена кредитом Державного Банку, откритим Радомиській Народній Повітовій Управі» та печатка повітової управи. В правому куті ставилася печатка Волосної Народної Управи за підписами голови та казначея цієї ж управи.
Бони, як правило, з великою недовірою сприймалися населенням, оскільки не мали характеру загальнодержавних грошей.
На жаль невідомий тираж банкнотів. У міжнародному каталозі паперові гроші міста Радомисля помічені двома літерами «РР», що означає надзвичайно рідкісні примірники. Навіть у Національному історичному музеї України, де експонуються купюри з усіх кінців світу, немає таких зразків. У Центральному Державному архіві вищих органів влади і управління України є документ, яким засвідчено, що 29 листопада 1918 року в Радомислі німцями реквізовано гроші з державної скарбниці на свої потреби.
Приватна друкарня, де випускалися радомишльські гроші, була на розі вулиць Присутственої та Малої Житомирської. В друкарні працювало вісім робітників та сам власник Елія Йосипович Заєздний. В цьому будинку також був книжковий магазин і читальний зал. До 1917 року тут видавались книги, зошити, друкувалися різні бланки ділових паперів на замовлення чоловічої та жіночої гімназій, виготовлялися класні журнали, в яких навіть прізвища учнів були набрані шрифтом. У друкарні тричі на тиждень виходила повітова газета «Радомыслянинъ», листок «Взаємна користь». Певний історичний інтерес викликають поштові листівки з видами Радомишля, виготовлені в тій же друкарні.
З погляду сьогодення «Радомисльські гроші» – звичайнісінькі папірці, які проте являють цінність як для дослідників, так і для колекціонерів.
О.Пирогов
м. Радомишль
фоторепродукція автора
Немає коментарів:
Дописати коментар