середа, 10 квітня 2013 р.

ДОЛЯ КОРАБЛЯ

Був час, коли іменем міста Радомишля назвали корабель, який багато десятиліть покоряв моря і океані. 30 жовтня 1974 року на судноверфі німецького міста Росток біло побудовано суховантажний теплохід, який отримав назву "Радомишль". Новий теплохід підпорядковувався Дунайському пароплавству, що базується в Ізмаїлі. За конструктивними характеристиками теплохід "Радомишль", як і інші серії "Росток" – унікальний. Теплохід здатен перевозити, як штучні, так і наволочні вантажі: метал, руду, зерно, бавовну, концентрати, авто техніку та інше. Дедвейт (загальна вага усіх вантажів, що їх здатне приймати судно) "Радомишля" – 5657 тонн, осадка близько 7 метрів. Потужний сталевий корпус теплохода дає змогу працювати в складних метеорологічних умовах, район плавання необмежений.

За десятки років, тисячі миль залишилися за кормою "Радомишля". Судно добре знали в країнах Середземного и Червоного морів, Перської затоки, Західної Африки, Європи. Першим капітаном був Василь Петрович Панчішний. Екіпаж складався з 34 чоловік. Незмінним було завдання транспортувати вантажі, давати прибутки, нести вахти. Це було, є и буде на флоті. Спливали роки, змінювався екіпаж: хто отримав підвищення, хто пішов на пенсію, когось просто перевели на інше місце. Але, на "Радомишлі" збереглася добра пам'ять про тих, хто приймав його у 1974 році. Це другий механік А.Буткевич, другий помічник капітана Т.Урсул, третій А.Савицький, боцман Д.Заярший Хоч з роками теплохід постарів і екіпажу доводилось докладати чималу винахідливості, щоб підтримувати "Радомишль" в належному технічному стані.
В жовтні 1974 року в місті Радомишль в новозбудованому приміщені була відкрита школа № 2 (нині гімназія). По ініціативі директора школи П.В.Жудри учні налагодили зв'язки з екіпажем теплоходу "Радомишль". Велось листування учнів з екіпажем. Вчителі і учні розповідали про свої досягнення в навчанні і спорті. Було створено спеціальний стенд, присвячений теплоходу "Радомишль", де серед різноманітних фото були сувеніри, подаровані екіпажем школі. Сотні радомишльських учнів мали нагоду влітку відпочивати в піонерських таборах відпочинку Приморському і Лебедівці.
Після розпаду СРСР корабель, ще борознив моря і океани. Та екіпажу доводилось докладати титанічних зусиль, щоб тримати його на плаву. В кінці 2009 року інформаційне агентство України передало, що екіпаж судна "Радомишль" повернувся з Індії на батьківщину. Ще в лютому 2008 року цей корабель Українсько-Дунайського пароплавства продали з аукціону на металолом індійській компанії. Це було погоджено з Мінтрансом України. Судно прибуло в Індію, за цей час замість Миколи Рудьковського згадане міністерство очолив Йосип Вінський. Договір купівлі-продажу анулювали. Люди виявилися заручниками ситуації: ні залишити індійський порт, ні пливти на цій руїні було неможливо. Україна з якоюсь конкретною допомогою не поспішала, лише надсилав їжу. І ось Мінтранс продав "Радомишль". Весь цей час моряки відкачували воду з трюмів, щоб металева коробка не потонула. У складі екіпажу було три жінки – лікар, повар та буфетниця. Сумно від цього всього. В школі № 2 зберігається стенд, присвячений кораблю "Радомишль" і дружбі між учнями і екіпажем. Назва теплохода "Радомишль" навічно увійшла в реєстр судноплавства світу.

Олександр ПИРОГОВ,
м. Радомишль

Немає коментарів:

Дописати коментар