Для когось поштові листівки – це звичайні клаптики паперу з малюнками, що дають змогу відіслати листа. А от філокартисти, які створюють з них цілі колекції, вважають листівки за достеменний скарб і головне - роблять з них такий. Багато цікавого може розповісти звичайна поштова листівка допитливому досліднику. Існує три листівки , які розповідають про відпочинок радомислян. На двох зображено, як городяни в літній день відпочивають на човнах. В місті Радомисль була човнова станція, де можна було взяти човен на прокат на любий час. Листівки чорно-білі, хоча зустрічаються тоновані в зелений, чи коричневий колір.
У гідрологічному відношенні Радомишльський район розташований в зоні ґрунтових вод – глибина залягання близько трьох метрів і характеризується досить густою сіткою річок із значною кількістю заплавних боліт та озерець. На початку ХХ століття річки Тетерів та Мика були набагато повноводними, ніж нині. Найбільшою річкою нашого району є Тетерів. Річка бере початок на Волинсько-Подільській височині у Вінницькій області, загальна довжина річки 363 км, впадає вона в Київське водосховище, фактично у річку Дніпро. У межах району довжина Тетерева 45 км, ширина долини досягає від одного до трьох кілометрів. Обіруч Тетерева розкинулися квітучі луки. У ті часи Радомисль кардинально відрізнявся від сучасності. Рудня – суцільна низовина, зарослі лози, одна біда, та ще повторювана і донині, щороку навесні Рудню заливає повінь. Але люди все одно селилися тут , щоправда судячи з архівних документів, вони були мало чисельними. Старожили розповідали, що для купання сама вода була цілюща – вона була надзвичайно чиста, а завдяки вмісту гліцерину, дуже м’яка, містить багато корисних мінералів. Виявляється, що у ґрунті, на якому стоїть Радомисль, залягають шари унікальної синьої глини , що є природнім фільтром артезіанської води. А «жива» тому, що несе в собі натуральні природні компоненти , наявність яких неможлива в дистильованій воді. Протягом багато століть радомисляни, як і нині, полюбляли купатися в річці. Однак в давнину купатися в межах міста вважалося непристойним, бо не було ніяких купальних костюмів, а купалися зовсім роздягненими і оголеними. Відтак для масового купання були вибрані різні місця: чоловіки і жінки купалися окремо, тому купальні огороджували плотом, а у воді кілками. Із спогадів радомислянина, юриста Максима Карбовського: «Судову владу в місті здійснювали мирові судді та з'їзд мирових суддів, головою якого був Полянський. Він полюбляв кататися на човні Микою або Тетеревом та підглядати через бінокль за жінками, що купалися окремо і зовсім роздягнені, як до речі і чоловіки. Місця для купання жінок і чоловіків були влаштовані в різних місцях і на чималій відстані одне від одного».
В місті від малого базару вниз пролягає вщент розбита вулиця, яка має назву – Купальна, ще до 1993 року мала назву Володарська. Здавна і до війни ця вулиця була заселена єврейською біднотою, займалися дрібним ремісничим виробництвом. Навпроти базару в давнину знаходилася єврейська лазня. На єврейській мові: Купальна - Будгаз, звідси і пішла назва вулиці. З кінця ХІХ століття Радомисль, як повітове місто Київської губернії облюбували кияни – це були відставні чиновники, військові, генерали та багато громадян зі статками, яким було тісно жити в губернському місті Київ. Поміщики та багаті землевласники відчули попит на дачні садиби для відпочинку киян і охоче стали розпродавати свої землі. Продавали багато ділянок. Істотна частина власників перебувала тут не тільки теплої пори, а й впродовж всього року. Звичайно, будинки зводили відповідно статків господарів. Хто споруджував розкішні котеджі та особняки, хто задовольнявся скромними хатинками. «Цьому місту належить велике майбутнє» - казали, хто приїздив до Радомисля. Розпланування Радомисля велося за імпровізованим планом, порівняно довгі вулиці перетиналися в один бік. Найбільше популярною була його східна частина – адже вона безпосередньо прилягала до річки. Затишні, мальовничі береги Мики та Тетерева притягали любителів дозвілля на природі: ліси – для мисливства, тихі береги – для риболовлі.
Наступна листівка із всіх радомисльських листівок унікальна, хоч всі вони мають певний історичний інтерес. На фото зображено панораму старого доброго Радомисля, а також річку Тетерів. На передньому плані незвична залізна споруда – це жіноча купальня. Чому залізна? Тому що дерев'яні споруди зносила весняна повінь. Раніше жінки чиновників, поміщиків, військових, курортників рахували непристойним оголятися перед жінками із простого люду. Вони і думки не допускали, бо вважали себе «елітою» міста і повіту, так звана «голуба кров». Мабуть вони не знали українського прислів’я: Стидно не у того у кого видно, а кому показати нема чого… Комерсант Лейба Ліберман саме для таких жінок спорудив жіночу купальню, щоб вже ніхто не міг спостерігати за їхніми зніженими тілами. В купальню вели деревяні сходи, а всередині кабінки з лавами. Там вони окремо одна від одної переодягалися в біле платя – сорочки і у воді по груди плескалися скільки хотіли. Послуга ця коштувала 15 копійок сріблом. Саме стільки заробляв робітник за день тяжкої праці на камінотесній фабриці Бузетті в Радомишлі. До купальні приїздили жінки з усього Радомишльського повіту. Частими гостями були і артистки місцевого театру. В спекотні дні жінки купалися, якщо це можна було назвати купанням, декілька разів на день. Комерсант мав чималий зиск в теплу пору року, не роблячи ніяких витрат. На початку травня 1918 року відбулася подія, що вплинула на всю подальшу долю відпочивальників. Німецькі окупанти з армії кайзера Вільгельма, котрі до 24 листопада займали місто, принесли до нас європейську моду на відкриті пляжі. Їхню увагу привернула жіноча купальня: німці розчистили тут піщаний берег, облаштували дерев'яні бараки, лавки, кабінки для переодягання і того ж літа завирувало пляжне життя, яке прищепили місцевим жителям. Коли згодом до влади прийшли більшовики, пролетаріям теж прийшла до смаку така форма відпочинку. Відтоді щоліта береги заповнювали пляжники – цю місцевість добре пам'ятають радомишляни, яка мала назву «Дитячий пляж»…
Олександр Пирогов
м. Радомишль
м. Радомишль
Немає коментарів:
Дописати коментар