Цей будинок, який знаходиться на розі вулиць Малої Житомирської та Міськради, знають далеко за межами Житомирської області. В 1959 році було створено краєзнавчий музей, якому в 1970 році було присвоєно почесне звання «народний». З 1959 року в цьому будинку знаходиться історико-краєзнавчий музей міста Радомишля. Будівля споруджена в кінці ХІХ століття невідомим архітектором, використано мотиви класицизму. Він вніс в життя міста певний колорит і різноманіття. Будинок належав Гореншейну Герарію Нафтуловичу купцю першої гільдії. Це був один з багатьох прибуткових будинків, які належали в місті Горенштейну.
Над двома дверима дошки із кованими візерунками, що самі пособі є шедеврами ковальського мистецтва. Що будівля ця збереглася, є для Радомишля справжнім дивом. Разом з іншими будинками вони утворюють ансамбль пам’яток який повертає нас назад, у позаминуле століття. За Радянських часів у цьому будинку були комунальні квартири.
Рада радомишльського народного історико-краєзнавчого музею 1972 рік. З ліва на право (перший ряд): 1) Олексієнко С.О. – голова товариства охорони пам’ятників історії та культури; 2) Кучеренко П.І. – заступник голови виконкому районної Ради депутатів трудящих; 3) Мельник О.Ф. – директор музею; 4) Ліванчик В.Я. – вчитель пенсіонер; 5) Іщенко У. – секретар ради музею; 6) Володимиренко П.О. – ветеран громадянської війни. Другий ряд зліва на право: 1) Гарбаренко К.Й. – вчитель пенсіонер; 2) Шуневич П.І. – директор 5-ї школи, кавалер орденів слави; 3) Криворук М.О. – член ради; 4) Роговченко М.А. – член ради.
Рідкісне фото з особистого архіву автора.
Музеїв в світі безмежна кількість. ЇЇ складно позначити цифрою, так само, як підрахувати існуючих музейних форматів. Музеї краєзнавчі, літературні, історичні, зоологічні, палеонтологічні – цей перелік може бути нескінченним. Однак зрозуміло, що і найпоширеніші музейні формати зустрічаються приблизно однаковою мірою в більшості країн світу. Але є й специфіка. Саме таким є народний історико-краєзнавчий музей у місті Радомишль.
Тобто, музей культурної спадщини ознайомлює відвідувачів з мистецьким спадком земляків. Основна колекція музею складається з двох тисяч експонатів. В шести експозиціях містяться картини, фото, макети, предмети декоративно-ужиткового мистецтва.
Серед експонатів, які варті особливої уваги, це вітрина з особистими речами учасника трьох війн – Вітчизняної, Японської та Афганської, героя Росії генерал-полковника П.І.Шкідченка, загинувшого при виконанні військового обов’язку в Афганістані. Макет папірні, збудованою митрополитом Є.Плетенецьким в 1612 р., яка виготовляла папір для друкарні Києво-Печерської лаври. Від неї і одержала свою назву місцина, що нині входить до Радомишля. Дослідники вважають Радомишльську Папірню першою по виготовленню паперу на території України. В 2012 році цій події виповнилося 400 років .
Невелика діорама присвячена стоянці пізньопалеолітичного поселення біля Радомишля, якій близько 15000 тисяч років.
В XVІІІ столітті Радомишль стає резиденцією уніатських митрополитів. Збереглась будівля – замок (нині школа № 5). В одному із стендів музею, під склом єдина унікальна річ з тих часів – порцелянова плита із зображенням польського орла.
В Радомишльському народному історико-краєзнавчому музеї зусиллями директора Всеволода Михайловича Скуратівського, спеціаліста з охорони культурної спадщини Володимира Олексійовича Науменка, екскурсовода – Ярмоліцької Любові Олександрівни, техпрацівника – Блашко Світлани Василівни, часто проводяться виставки народно-прикладного мистецтва.
Радомишльщина край нерукотворної краси і край рукотворної краси. Його окраса створена жіночими руками. Вишиванки. це пісня жіночої мудрості. В істину безцінний скарб створений жіночими руками традиційні поліські вишиванки і рушники.
Протягом останнього десятиліття в музеї експонувалися вироби вишивальниць: Кириченко С.А., Білоус М.М., Маньківської З.Б., Стужук Н.П., Поліщук Н.В., Сарна (Радомишль), Кришевич Р.Ю. (Борщів), Янович К., Боженко А.А,, Довгої В.І. (Чайківка). Матері і дочки Котенків, Рибак (Пилиповичі), Оксьоненко, Журавської (Меделівка), Семенець (Чудин), Мацапури, Качукіної, Кузьменко (Вишевичі).
Наші жінки – це дуже ніжне Боже створіння. На струнах душі бринять людські почуття.
Радомишльський народний історико-краєзнавчий музей не лише приміщення, а осередок громадського життя. Громадське суспільство без високого рівня культури створити неможливо. Музей збирає та зберігає пам’ятки матеріальної і духовної культури Радомишльщини.
Олександр ПИРОГОВ,
м. Радомишль
Немає коментарів:
Дописати коментар