СПОГАДИ РАДОМИШЛЬСЬКОЇ ЯЛИНКИ

Зазвичай у Новий Рік радомишляни роблять гучніший звук телевізора, коли за десять хвилин до півночі починається трансляція привітального слова Президента. А згодом дивляться святковий новорічний концерт чи музичний фільм. Згідно статистичних досліджень за 2014 рік українці збідніли вдвічі, а за декотрими показниками – втричі. Знецінення української валюти за півроку на 100%, люди бідніють на очах.Чи намагається радомишльська «демократична» влада використовувати свої важелі для того, аби мешканці міста і району змогли гідно відсвяткувати настання 2015 року. Щоб свято радомишляни зустріли з новорічним настроєм і надією на краще життя. Напередодні свят одним із ключових питань є завершення фінансового року та виплата заборгованості із заробітної плати. Який же Новий Рік без лісової красуні? Сьогодні для багатьох без неї свято – не свято. В наш час небагатьом відомо, що ялинка – не новорічний атрибут, а різдвяний. І колись це чудове дерево та ялинкові прикраси мали особливе символічне значення, нині забуте. Після бурхливо-кривавих подій 1917 року та громадянської війни новорічна і різдвяна ялинка продовжувала радувати дітей і дорослих.

Фото дореволюційної листівки
 «С Рождеством Христовым»

Але під час антирелігійної пропаганди безбожників від влади комуністів-більшовиків (1926-1934 рр.) в Україні різдвяну ялинку було заборонено, як пережиток минулого. Проте ненадовго. В 1935 році в центральній комуністичній газеті «Правда» (свідчення із Житомирської обласної бібліотеки ім. Ольжича) з’явилось повідомлення про «повернення ялинки». Із цього моменту починається «реабілітація» відібраного свята. Так різдвяна ялинка перетворилась на новорічну. До того ж її ідеологічно підправили. Віфлеємську зірку на маківці замінили на радянську червону п’ятикутну зірку. З 1935 року до початку війни прилавки магазинів в Радомишлі були завалені іграшками з картону та вати. Це були фігурки червоноармійців і незамерзаючих полярників. А також різні хлопавки, пофарбовані в червоний колір соснові шишки, аеропланчики з парашутистами. В трагічному 1937 році випустили першу партію іграшок зі скла: дирижаблі і кульки з зображенням членів Політбюро, а також з портретами Сталіна і Леніна. Більше таких іграшок в Радянському Союзі ніколи не випускали (здогадаться тільки – повісити на ялинку іграшку з зображенням самого «батька всіх народів», це могло мати непередбачувані наслідки для власника). В місті Радомишлі новорічну прикрашену ялинку встановили для дітей вперше у 1939 році в приміщенні Палацу піонерів по вулиці Старокиївській (колишня вулиця Велика Київська). Цей будинок до громадянської війни належав купцю І гільдії Г.Н. Горенштейну. Будівля згоріла в кінці грудня 1943 року при визволенні міста Радомишля від німецько-фашистських загарбників радянськими військами.

Фото будівлі колишнього Палацу піонерів.

Цей знімок мені подарувала вчителька Л.К.Таргоні, яка свого часу була нагороджена орденом Леніна. На зворотному боці знімка напис: Радомисль. Палац піонерів 1939 рік. В наш час на цьому місці розташовується двоповерховий житловий будинок (вулиця Старокиївська №6).

19 липня 1941 року німці окупували Радомишльщину. Для радомишлян настали сумні, тужні, темні роки фашистського панування. Німецькі загарбники встановили новорічну ялинку в приміщенні театру-кінотеатру по вулиці Міськради (колишня Лікарська). 

Театр-кінотеатр по вул. Лікарській

Цей знімок мені подарувала моя вчителька географії Ю.Ф.Тарасевич. З зворотного боку напис: Радомисль. Театр. 1942 рік. Хто міг зробити фото в той час? Нині на цьому місці двоповерховий житловий будинок (вул. Міськради №13). 

В приміщенні театру німці ввели нову, «європейську» культуру – встановили для себе новорічну і різдвяну ялинку на Новий 1942 рік. Радомишльські місцеві художники Політ і Лось намалювали величезну картину – панно. Його розмістили на сцені перед ялинкою. На картині було зображено Гітлера, який чоботом давав підсрачника Сталіну. Той стояв в позі «рака» на солом’яних снопах замість ніг. Гучно і помпезно відзначили Новорічні і Різдвяні свята німецькі солдати та офіцери з артистками місцевого театру. Жінки надзвичайної краси мусили виступати в різних театральних виставах. Німці їм видавали щотижневі харчові пайки, як і солдатам Вермахта. Левова частина сигарет з тих пайків потрапляла на міський базар (нині Соборна площа). Там вони мінялися на продукти і через місцевих поліцаїв передавалися нашим військовополоненим в концентраційний табір (нині будинок районного суду). Артисток Радомишльського театру після визволення міста не переслідували. Всі так само ставили спектаклі і після війни. Можливо тому, що серед них була дружина Павла Оксентійовича Владимиренка, який довгий час після війни очолював міську раду. Новорічні і Різдвяні свята 1943 року німецько-фашистські загарбники відзначили також гучно і помпезно разом з ялинкою. Та на Новий 1944 рік німці тільки встановили і прикрасили ялинку в театрі. Радянські воїни не дали можливості загарбникам відсвяткувати. 26 грудня 1943 року радянські війська назавжди очистили Радомишльські землі від фашистів. Змінивши деякі прикраси на ялинці, радянські воїни разом з місцевими жителями відсвяткували воєнний Новий 1944 рік. Двадцять років тому один хитрошустрий радомишлянин, який зберіг одну новорічну іграшку з німецької ялинки, продав її за 300 $. Іграшку купив мій знайомий антикварщик з Києва. Він пояснив мені, що той шарик з квіточками в середині – богемське скло, яке цінується у всьому світі і дуже дорого коштує. Яка ж реальна ціна тієї іграшки? Навіть самий сміливий романіст не зміг би придумати, що в якомусь провінційному Радомишлі трапляються такі цінні речі. 

Новий 1945 рік в місті відзначали з розмахом, не зважаючи на розруху і тяготи воєнного часу. Іграшки робили з зіпсованих лампочок. Фігурки майстрували із бинтів, шкарлупи і офіцерських погонів. Наряджали ялинки радомишляни і трофейними німецькими іграшками, які зосталися як на згадку в тих хатах міста, де німецькі офіцери наймали собі житло. Виробництво іграшок зі скла в Радянському Союзі відновили в 1946 році. 

Якщо їхати до міста Кочерівським шляхом, Радомишль привітно зустрічає почесною вартою сосен, ялин та беріз з обох сторін дороги. Це молоді дерева. Німці панічно боялися партизанів під час війни. Вони заставили наших військовополонених вирізати ліс на відстань по сто метрів з обох боків дороги від Кочерова до Радомишля. В 1944 – 1946 роках радомишляни викорчували пеньки і посадили молоді дерева. З 1947 року новорічний день 1 січня став вихідним. З того року по нинішній час новорічні ялинки встановлюють у приміщеннях дитячих садків, шкіл, місцевих державних установ. До 60-х років випускали різноманітні іграшки, та з 1965 року пішла тенденція до спрощення і їх стандартизації. Тому в усьому світі цінуються новорічні ялинкові радянські іграшки до 1965 року випуску. Вони коштують великі гроші. Довгий час, до середини 70-х років минулого століття, ялинку, що росте по вулиці Мала Житомирська, поруч з місцевим краєзнавчим музеєм, прикрашали на Новорічні свята.

Біля ялинки стояв великого розміру Дід Мороз. Рух транспорту перекривався від міського музею до меморіалу. 

Ялинка по вулиці Малій Житомирській
 (колишня вул. Леніна).
 Фото із сімейного альбому Олени Духніч.

Майже на всіх вітальних новорічних листівках ХХ століття, які ще зберігаються в багатьох радомишльських родинах, було зображення ялинки з подарунками. Радянські новорічні листівки – це не тільки шматочок радості, який люди пересилали один одному, під 31 грудня. На сьогоднішній день це ще напрямок колекціонування з присмаком простої людської ностальгії. Навіть молодь, народжена після розпаду Радянського Союзу, з радістю використовує листівки, щоб зробити з них новорічні гірлянди на ялинку, тому що від цих листівок сходить магія Нового року. Вони мов би повідомляють: ласкаво просимо в світ мандаринів, цукерок і Діда Мороза.

Найкращі і найяскравіші спогади дитинства кожної людини пов’язані з новорічною ялинкою та Новим роком. У дитячих спогадах зринають перші ялинкові прикраси. Здебільшого вони були їстівними: яблука, яйця, горіхи, цукерки. Також в хатах і будівлях міста в якості прикрас використовували горішки, шишки, коники, лялечки, янголятка. І все це по родинному тепле і близьке. Своїми руками дітки з батьками створювали новорічні фантазії з паперу. Люди самі собі створювали новорічний настрій. Різноманіття виробів з паперу вражало. Деякі саморобні прикраси, виготовлені в радомишльських родинах десятиліття тому, мали особливий орнамент. Створені власноруч іграшки і прикраси налаштовували на новорічний лад і було радісно зустріти свято.

Радомишльські ялинки на вул. Малій Житомирській.
 Фото Р.Литвиненка

До сьогодні деякі радомишльські родини зберігають ялинкові іграшки давніх часів. Кожна родина заздалегідь готується до Нового року й обов’язково ставить вдома ялинку та прикрашає її. Та мало хто замислюється над тим, що під час ялинкових компаній десятки тисяч хвойних дерев пускають під сокиру. Новий рік дуже дорого обходиться природі (щоб деревце виросло – потрібно 10-15 років). А чому б ялинку, або інше хвойне дерево, не посадити у себе біля будинку (зважаючи на те, що хвойні дерева очищують повітря і дають людині життєву енергію) і щороку прикрашати його не дешевими китайськими прикрасами, а цукерками, шишечками, оригінальними іграшками, виготовленими власноруч, різними композиціями.

Олександр Пирогов

м. Радомишль