субота, 21 листопада 2015 р.

АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ РАДОМИШЛЯ

У 2011 р. Східно-Волинською експедицією ІА НАНУ здійснено розвідкові роботи на території м.  Радомишля. Основною метою цих робіт був пошук точного розташування літописного  Мичеська. 

Наші спеціальні пошуки історіографічно локалізованого Л.І. Похілевичем, П.Н. Третьяковим, В.О. Місяцем літописного Мичеська на півострові при впадінні р.  Мики в р.  Тетерів (мікрорайон Микгород) не дали жодних давньоруських матеріалів. Натомість у різних частинах півострова знайденодекілька місцезнаходжень доби каменю—бронзи та пізнього середньовіччя. Охоронний паспорт, складений В.О. Місяцем, що фіксує городище на території старого кладовища Микгорода, де встановлено охоронний знак, очевидно, не відповідає дійсній ситуації.З огляду на такі обставини та типову топографію давньоруських літописних міст, наші пошуки були перенесені на підвищену терасу лівого берега Тетерева в центральній історичній частині м. Радомишля. За допомогою та активною участю місцевого вчителя-краєзнавця, міського депутата Г.В. Цвіка та школярів — учасників краєзнавчого гуртка, проведено обстеження на території мисового відрогу, що простягається вздовж річки від спуску по вул. Старокиївській до нині спланованого яру на північний схід від території середньої школи №  3. Тут, на ділянці шкільного саду та схилах, а також на городах прилеглих садиб знайдено численний різночасовий підйомний матеріал середньовічного часу. Найважливішими є знахідки давньоруської кераміки середини—другої половини ХІ ст. та ХІІ—ХІІІ ст. Пробний невеликий шурф розміром 1  × 1  м, доведений до глибини 1,7 м, показав наявність потужного, сильногумусованого культурного шару, який, вірогідно, в нижніх своїх шарах є відносно добре збереженим і репрезентує знахідки середини—другої половини ХІ ст. 

На цій самій територіїв різних її ділянкахзнайдено чотири фрагменти давньоруської плінфи*, що датуєтьсяза визначенням спеціалістівмежею ХІ — першою третиною ХІІ стЦі знахідки можуть свідчити про існування на території цієї частини літописного Мичеська мурованої давньоруської церкви. Факт знаходження давньоруської плінфи є неординарним для цієї території Київської землі та спонукає до проведення спеціального комплексного архітектурно-археологічного дослідження з метою виявлення та вивчення залишків імовірного храму давньоруського часу, межі ХІ—ХІІ ст.

Отже, питання про локалізацію літописного Мичеська, що так давно цікавило кілька поколінь дослідників, можна вважати принципово вирішеним. Для формування повноцінного уявлення про давньоруський Мичеськ необхідне планування та проведення подальших спеціальних історико-археологічних досліджень з метою детального відтворення історичної топографії, планувальної структури, характеру забудови, наявності фортифікаційних споруд давньоруського міста; визначення площі поширення, потужності та стану збереженості культурного шару; особливостей матеріальної культури населення тощо. Зазначимо, що про складну багатокомпонентну структуру давнього Мичеська свідчать також проведені нами попередні пробні обстеження сусідніх мисових відрогів підвищеного плато центральної частини сучасного Радомишля (території костелу, Свято-Троїцької церкви), на яких також зафіксовано існування культурних шарів давньоруського та середньовічного часу, а також епохи бронзи.
С.В. Павленко, А.П. Томашевський

Сторінка 224
Наукове видання
ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
АРХІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В УКРАЇНІ 2011

Збірник є щорічником, який друкується Польовим комітетом Інституту археології НАН України. Містить інформаційні повідомлення про роботу археологічних експедицій поточного польового сезону. Стане в нагоді науковцям, студентам і всім, хто стежить за розвитком сучасної української археологічної науки.

Плінфа (з грец. — plínthos), широка та плоска обпечена плитоподібна цегла, яка використовувалася при будівництві у Візантії, була нерідко основним матеріалом для будівництва конструктивних елементів будівель. Використовувалася у давньоруській храмовій архітектурі X століття — початку XIII століття. (Десятинна церква (Київ), Софійський собор (Київ, 1037), церква Спаса на Берестові (111325)).

Немає коментарів:

Дописати коментар