У підлітковому віці мені подобалося малювати мапи з вигаданими фантастичними країнами. Позначати на них міста, а потім з'єднувати їх автошляхами та залізницями. На берегах морів розташовувати міста-порти та прокладати до них морські шляхи. У той час я навіть колекціонував справжні географічні карти та атласи. Найбільшою була у мене карта України. Я з сусідськими хлопцями розгортав її на підлозі: ґудзики нам слугували уявними автомобілями, якими ми подорожували глянцевими дорогами між містами країни. Ось це була гра — не якась там настільна, а напільна! Після закінчення школи цю карту я подарував рідному навчальному закладу.
