(рукописний відділ бібліотеки ім.
Вернадського):
Опис міста Радомисля
Оне місто у 1737 році померлим митрополитом Волоткевичем закладене і влаштоване для захисту від набігів ворожих, обнесене було земляним валом, котрий нині за довготривалістю завалився, населене ж різного звання людом, герб вищезгаданого міста – орел двоголовий, що має дві невеликі корони, а між ними велика в ногах держава і берло, а всередині хрест, під ногами ж – три голуби в леті, що мають у роті запалені смолоскипи, зображені на білому тлі, і йменувалося до 1795 р. митрополичим містечком, а по приєднанні до Російської імперії за височайше конфірмованим Волинській губернії штатом у 1796 році зроблене повітовим містом і нині ж з відокремленням з Волинської до Київської губернії іменується повітовим, відстанню від губернського міста в 99 верств.
Розташування має на суходолі за течією річки Великої Мики на лівому боці і по обидва боки рівчака безіменного, що впадає в ріку Мику, місто оточене з одного боку орними землями, а з другого сінокосом, Боровим і Чорним лісом, місто розділене на дві частини: перша обнесена земляним валом, який за давністю обвалився, інша – передмістя.
У ньому церква греко-російська соборна дерев'яна ветха в ім'я Святої Трійці, друга домініканська і дім кам'яний у два поверхи, забудовані колишнім митрополитом Теодосієм Ростоцьким, але не закінчені; у ньому зроблена комора для зберігання державної казни у нижньому поверсі, де зберігається повітове казначейство, а в решті дерев'яних будинків, які нині казенні, розміщені присутствені місця: 1-е городниче правління, повітовий нижній земський, підкоморський суди, і архіви у названому замком, при якому поштова контора і двір, де утримуються пошти, а городовий магістрат на торговельній площі, під яким для зберігання товарів – знизу камінні лавки, всього казенних будинків у місті 23. Єврейська школа дерев'яна одна; міщанських лавок 20.
Промисел і торгівля міських жителів складаються з різних дріб'язкових товарів, які отримують з Волинської губернії містечка Бердичева і з заводів свого повіту, а саме: сіль, дерев'яний, кришталевий, скляний і глиняний посуд, а до того ж різні їстівні припаси, і розвозять на торги, що бувають у своєму повіті: в містечка Брусилів, Коростишів, Рожів і Чорнобиль, а деякі з жителів мають хист до ремесла шевського, швацького ткацтва простого чорного і сірого сукна і полотна, ковальського та інших маловажливих, а здебільшого вправляються у хліборобстві, деякі ж мають для домашнього вжитку і невеликі сади, в котрих ростуть вишні, яблука, дулі і груші. Ярмарків у місті буває на рік чотири, перший у день Святителя Миколая травня 9, другий у день Життєдайної Трійці, третій на свято Преображення Господня серпня 6, а четвертий у день Воздвиження Чесного Хреста вересня 14 числа, а притому кожної неділі бувають невеликі торги, на які з'їжджаються з хлібом, сіллю і дрібними їстівними припасами з різних сіл свого повіту, також з інших хлібородних поселень суміжних повітів, і не більше тривають як ярмарки, так і торги по одному дню; фабрик і заводів немає, окрім винокурного і цегельного, млин один за течією ріки Тетерів на правому боці на дві борошняні і одну ступотолочну постави, мешканці ж мають вдосталь городніх ї овочевих рослин, у місті винокурних заводів два, млин один.
Ріка Мика течію свою почала того ж повіту вище села Старосілець і протікає через різні поселення і поблизу міста гирлом своїм впадає в ріку Тетерів, котра глибиною буває всякої спекотної пори у два аршини, а місцями більше і менше, котрого судового ходу і сплаву плотами лісу ніколи не буває; в річках Тетереві, Миці і річках ловиться риба: щуки, окуні, лящі, коропи, лини, плітки і решти дрібного роду буває посередньо.
Опис Радомисльського повіту
Цей повіт оточений суміжними повітами Київським і Сквирським, а губерніями Волинською, Мінською і за рікою Дніпром малоросійською Чернігівською; у всьому ж цьому повіті у власницьких поселеннях грунт землі здебільшого чорний і сіропіщаний до врожаю різного хліба здатний, трави ростуть посередні, а при деяких поселеннях, при ріках Дніпрі, Прип'яті, Ужі, Тетереві, Здвижі, Ірші і Візні, є достатньо будівельного і дров'яного червоного і чорного лісу, з якого до корабельного будівництва придатного достатньо бути може; по ріках, що течуть Радомисльським повітом, вільного судоплавного ходу за нездатністю їх течії бути не може; вода ж для вживання людям і худобі придатна; у них ловиться риба: щуки, окуні, плітки, лини, коропи й іншого дрібного роду посередньо.
Селяни вправляються у
хліборобстві, а частково у виробництві дерев'яного і глиняного простого посуду,
а ще відбувають на панів певну панщину і платять чинш, а деякі промишляють смолокурством,
сіллю, рибою солоною, зажитків великих не мають, а тільки що потрібне для
існування, у полях і лісах звірі: вовки, ведмеді, лисиці, зайці, дикі кози,
білки і кабани, птахи: орли, солов'ї, дрозди, тетереви, щиглі, куріпки,
жайворонки, вівчарики, вівсянки, чижі, синиці, перепілки, яструби, ворони,
сороки, галки, горобці та інші їм подібні; а при воді лебеді, дикі гуси, качки,
кулики, бекаси, дупельшнепи і чайки; у всьому повіті заводів винокурних, залізних
і мідних 229, млинів 149.
Немає коментарів:
Дописати коментар