ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Ціллю цього допису не є спростування ідеї існування Творця (тут я маю на увазі як Сутність не в релігійному уявленні). На сьогодні його буття як реальності не можна спростувати чи підтвердити. Для цього людство  ще не володіє достатніми знаннями та немає того інтелектуального потенціалу, щоб отримати та осмислити їх. До того ж ідея Творця має право на існування як всі інші. Можливо вона має навіть і перевагу, бо є неподільною частиною роботи підсвідомості людини, яка впливає на раціо. В цьому дописі я хочу лише розглянути функціональні цілі четвертого дня творення біблійним богом, описаного в першій главі книги «Буття», та порівняти них із сучасними знаннями з космології. Я випускаю з уваги розгляд перших днів творення, і не тому, що там немає для мене запитань, а лише для того, щоб не відволікатися від вибраної теми, бо інакше до четвертого дня можна і не дібратись.

Отже, цитата:

«14.Тоді сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі й нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років;

15. нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю.» І так сталося.

16. І зробив Бог два великі світила: світило більше – правити днем, а світило менше – правити ніччю, і зорі.

17. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю,

18. та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре.

19. І  був вечір і був ранок – день четвертий».

Останній 19-й вірш я включив у цитування тільки для цілісного вигляду епізоду. Проходячи повз, лише зауважу, що часові маркери цього вірша і йому подібних потребують окремого розгляду. До того ж твердження «був вечір і був ранок» в перших трьох днях творення – нелогічні, бо ті світила, які дають змогу описувати нам так час, самі були створені лише на четвертий день.

Тож зосередимо увагу на віршах 14-18, які позначають час і розкривають цілі  створення небесних світил. В контексті відразу впадає в око, що вони є вторинними об’єктами порівняно з землею і слугують, «щоб освітлювати землю… світило більше – правити днем, а світило менше – правити ніччю, і зорі». Тобто їх перша функція – бути звичайними вуличними ліхтарями. Про другу –  дізнаємось з вірша 14 «…нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років». Очевидно, що ці знаки  не для тварин, їх може розпізнати лише розум людини, яка з часом використає фази місяця, розташування та видимість зір (сузір’їв) на небі й створить такий інструмент як календар. Тому цей вірш вказує (додатково), що біблейський бог створив Всесвіт для людини.

Підсумуємо. З опису четвертого дня творення випливає, що Всесвіт має бути геоцентричним і навіть більше  людиноцентричним.

А тепер про космологічні знання сьогодення, які не потребують сліпої віри, бо мають фактаж, інструменти, способи пізнання та перевірки, було б бажання. Вже давно відомо та доведено, що Сонце – це звичайна зірка, яка розташована десь на периферії великого зоряного міста (галактики) під назвою Чумацький шлях, або по-іншому Молочний шлях. Населення цього міста визначається в межах 200-400 мільярдів зірок. Діапазон цифр лежить в таких широких межах, тому що Сонячна система знаходиться всередині галактики, що ускладнює зробити більш точні підрахунки. Найближча до нас галактика Андромеди налічує близько трильйона зірок! Всього століття назад людство не знало про світ галактик. Туманні плями, які спостерігалися через телескопи тих часів, рахували ближніми газово-пиловими об’єктами в нескінченності зоряного світу. А ще більшу великомасштабну структуру  Всесвіту  було відкрито лише в кінці 20-го століття. Вона схожа на мережу з «ниток»,  у які групуються сотні тисяч і мільйони галактик. Всесвіт, який нам сьогодні доступний для спостережень неймовірно великий та є за межами нашого масштабу сприйняття. Це приблизно два трильйони галактик помножених на сотні мільярдів зірок у кожній. Для наочності, за підрахунками вчених цифра зірок більша за кількість піщинок на пляжах всієї земної кулі!

Тепер на вагах розуму і віри ми маємо дві чаші, на одній – факти, які вказують на те, що людина не вершина творіння, і наше Сонце з Землею не є центром Всесвіту. Навіть наша галактика Чумацький шлях з сотнями мільярдів зірок виглядає піщинкою і не на окремому якомусь пляжі, а в масштабах Землі! На протилежній чаші ваг – біблійний опис четвертого дня творення, де центром Всесвіту  є Земля. Сонце ж і Місяць з парою сотень видимих  зірок слугують в ролі вуличних ліхтарів з допоміжною функцією «календар», а весь інший безмежний Всесвіт  з трильйонів-трильйонів зірок і планет виходить просто шлак, на який не потрібно зважати, осмислювати й включати до світобудови, бо він не корелює з біблійним текстом.

Логічним висновком буде запитання, а чи насправді Творець розказав про себе і творення Всесвіту  людству (точніше окремому єврейському народу) через Тору (Старий заповіт), чи ймовірніше, що люди тих часів створили образ божий зі своїх тогочасних знань та уявлень про нього.

 

ФОТО ДЛЯ  ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТЕМИ ТЕКСТУ

 

Приблизно такий вигляд у двох проекціях має наша галактика Чумацький шлях, та  показано місце знаходження у ній Сонячної системи.

Великомасштабна структура Всесвіту. Мапа розташування 45 000 найближчих галактик навколо Землі. Фото зроблено  в інфрачервоному світлі. Червоний зсув світла, який відповідає відстані до галактичних ниток показано різними кольорами. На екваторі мапи темна полоса, це проекція від ребра Чумацького шляху, який заважає проходженню світла від далеких галактичних структур.

 

Великомасштабна структура Всесвіту. Комп’ютерна симуляція. Мільярди галактик витягуються нитками сплітаючись у мережу.

 

 Січень 2023 р.

ЗОРЯНИЙ ПИЛ

До конденсації матерії в зірки, періодична таблиця Менделєєва складалася всього з двох хімічних елементів – водню та гелію. Всі інші хімічні елементи створюються термоядерним синтезом в нетрях зірок.  Наша Сонячна система  утворилася з газопилової хмари – залишків оболонок перших зір, які завершили свою еволюцію. Цікаво та вражає, що молекули наших тіл складаються з атомів хімічних елементів, які синтезувались у нетрях перших зір мільярди  років тому! Ми – зоряний пил, який перед тим як стати нами,  своїми хімічними елементами побував у складі мільйонів істот. Через якийсь час після дотику Смерті Всесвіт розчепить наші тіла на атоми й знову збере їх як Лего в безліч форм нового життя!

 АНДРОМЕДА

Фото що вражає своєю красою і величністю. Наша сусідка галактика Андромеди – зоряне місто, що має близько одного трильйона зірок! У Всесвіті, який ми можемо спостерігати подібних галактик близько двох трильйонів! Запитання, при такій нескінченній кількості світів, хіба життя може бути на одній тільки Землі?! При цьому, хіба біблейський Бог чи будь-який інший не виглядає істотою створеною в масштабі уяви людей залізного віку, який є проєкцією їх характеру, вірувань, традицій та тогочасних знань.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ

Світіння пилку в ультрафіолеті.

Люди антропоцентричні істоти, бо постійно намагаються звести центр Всесвіту до себе. Тільки-но злізли з дерев і ледь себе усвідомили, відразу ж заявили, що Земля – це млинець, що розпластався навколо їх племені до небокраю, за яким кінець світу; що Сонце – це божество або як мінімум світильник для творення дня, а зорі це маленькі нічнички, щоб яскраве світло не заважало спати, або принаймні щоб при ходьбі до вітру в кромішній пітьмі не розбити лоба об якогось підступного корча. А для чого ж ще потрібні ці світила?

Всі незрозумілі процеси, які відбувалися навколо, назвали «непонятками» і віднесли до «проісків» злих духів природи чи то божеств, на них же зробили проєкцію найгірших рис свого характеру, рівня розуму та бажань. А що ж ще призначити робити злим духам і богам, як не маніпулювати людьми, заглядати через будь-яку щілину в їх життя, судити, карати чи нагороджувати, адже трильйони світів навколо них це ж сіра нудьга! Хіба це не антропоцентризм? Його можна знайти будь у чому навіть у відношенні до квітів.

Квіти захоплюють нас своєю красою, надихають на поезію, є елементом вираження наших почуттів у між особистих комунікаціях тощо. Проте, якщо подивитись уважніше до наших взаємозв’язків з ними, то можна помітити, що ми не сприймаємо саму трав’янисту рослину як цілісний організм, а лише виділяємо її репродуктивний орган, який з’являється в період цвітіння на короткий проміжок часу. Це виглядає так, якби якісь інопланетяни сприймали б за людей наші репродуктивні органи! Смішно чи не так?

Форма квітів, колір, аромат, наявність нектару – це не просто фантазія Всевишнього, щоб нам показати свою велич, а спрямованість квіткових рослин до виживання протягом еволюції в 150 млн років. Щоб наступні покоління рослин не зійшли зі сцени життя потрібні запилювачі та перехресне запилювання. Запилювачі – це вітер, птахи та комахи (найбільше). За характеристиками квітки можна з’ясувати хто в неї запилювач. Бджоли, наприклад, мають зір який не розрізняє червоний колір зате бачить в невидимому для людини ультрафіолеті. Тому привабливі квіти для бджіл будуть мати фіолетовий, синій, жовтий та білий колір, а пилок в ультрафіолеті з люмінесцентним світінням буде найкрутішім маркером. Аромат та смак нектару зробить їх постійними клієнтами.

Тож квіти за мільйони років до появи людини вже жили у симбіозі з комахами. Тому вся краса, аромат, нектар призначені для них!

ПРО КРАСУ

Чому одні речі видаються нам красивими, а інші ні. Чи існує об’єктивна краса, чи вона суб’єктивне поняття. Колись я знаходив для себе докази на обидва варіанти. На сьогодні вважаю, що краса, це тільки суб’єктивне сприйняття людини. Для прикладу, в африканському племені Мурсі до сьогодні вважається жіночою красою пірсинг нижньої губи з глиняним диском. Для цього жінці, ще у підлітковому віці  видаляють нижні передні зуби, щоб встановити дерев’яну невеличку шайбу, а з часом замінити її на глиняне блюдце і поступово довести його розмір до діаметра 8-20 сантиметрів. Тож чим воно буде більшим, тим привабливішою буде їх «Анджеліна Джолі». Уявляєте панянки, як вам пощастило зі мною, я не прискіпливий і ви можете зекономити на пірсингу з блюдцем!

Більш жахливе розуміння краси було у китайців з культом краси ніжок лотоса у жінок, де з дитинства їм під стопу загинали пальці та туго забинтовували. Таким чином деформація стопи робила ніжку маленькою, а жінку по суті – інвалідом. Зате вона могла надіти дитячого розміру взуття, і бути в очах оточення неперевершеною, майже принцесою. Однак замість здорової ступні зробити ракотиці – збочення, як на мене. Хоча хтозна, все – відносно. От якби я народився в Новій Гвінеї, то напевно носив би Котеку – своєрідний футляр для пеніса і вважав би, що це крутіше за кросівки Nike.

Наведені приклади демонструють суб’єктивне розуміння краси, що залежить від епохи та місця народження, з якими пов’язані виховання, традиції, культура, вірування. Проте існують речі, краса, яких визнається майже всіма жителями планети. Для ілюстрації можна подивитись фото пейзажу зі світло-жовтими квітами. Це ідеальна побудова кадру. В ньому немає нічого зайвого, всі елементи знаходяться в гармонічному розташуванні між собою, не створюють місць надлишкових нагромаджень чи порожнеч. Якщо з правого краю фото не було б фона з ланцюжка листочків і маленьких квітів, то в очі впадала б порожнеча. Відсутність в лівому нижньому куті двох фонових квіток перед колоною теж погіршило б пейзаж. Слід звернути увагу на точне визначення меж кадру. Його не можливо більше обрізати з будь-якої сторони, щоб не порушити естетичну цілісність картини. Задній план кадру розфокусований, що надає глибини знімка та зосереджує увагу на квітах у центрі. Ракурс ідеальний, якби фотограф знаходився трохи праворуч, то колона будівлі, що по середині, занадто близько наблизилася б у той же бік до сусідньої, що погіршило б естетичне сприйняття від такої тривимірної геометрії. У кадрі немає пересвідчених елементів і надлишково затінених місць. Пейзаж насичений теплими приємними кольорами створює настрій умиротворення.

Власне, фото з пейзажем  це спроба описати  неусвідомлене нами, підсвідоме інтуїтивне. У цьому прикладі на відміну від попередніх видно, що існує загальнолюдське бачення краси, незалежне від впливів соціальних середовищ. То чим же вражає нас вид на фото? Вважаю, що секрет у математичній естетиці сприйняття, що є набутою властивістю роботи інтелекту гомо сапієнс.

Січень 2024 р

КОЛІР

Заплющивши очі, нам видається, що за повіками зовні залишилося різнобарв’я світу, яке існує саме собою в незалежності від нас. Насправді в реальності поза нами немає кольору.

Отже, світло – це вузький діапазон електромагнітних хвиль, що виділяється зоровим аналізатором (оком). Око людини має фоторецептори, які налаштовані на сприйняття електромагнітних хвиль окремих трьох частотних спектрів. Фоторецептори сприймають енергію світла та перетворюють її у нервові імпульси, що транслюються в мозок, де присвоюється їм маркери, що сприймаються як зелений, синій і червоний кольори. Від різного ступеня сприйняття та подразнення фоторецепторів відбувається виникнення інших кольорів.

Різні тварини бачать світ по-своєму. Наприклад, частотний спектр, який людина сприймає у зелених барвах, мозок корови маркує у помаранчевих. Собака розрізняє синій і жовтий кольори, а зеленого і червоного не сприймає. На фото праворуч я видалив останні, щоб побачити світ у її кольорах. До того ж вона короткозора, на відстані бачить в декілька разів гірше ніж людина. У собаки основний орган сприйняття навколишнього середовища не очі, а ніс. Нюх у неї чутливіший у сто тисяч разів за людський! Згідно з дослідженнями Національного інституту стандартів і технології, собаки «можуть розпізнати окремі складові речовини, навіть якщо їхній вміст становить лише одну трильйонну частину від загальної маси». Це те саме, що розчинити четвертину чайної ложки цукру в басейні розміром 25 на 50 метрів і відчути у воді смак цукру! Собака розрізняє сотні тисяч запахів, таку ж кількість відтінків бачить людина. Невідомо як мозок тварини упорядковує для розпізнання таку кількість запахів. А що, якщо він кодує їх у кольори, які незадіяні для зору. Наприклад, феромони страху маркуються червоним. Тоді можна уявити собі таку картину: ідеш собі розслаблено по вулиці думи думаєш, а тут неочікувано з двору пес вискакує, ти лякаєшся і засвічуєшся у його мізках кольором страху. 

Лютий 2024 р.