АНТРОПОЦЕНТРИЗМ

Люди ― антропоцентричні істоти, бо постійно намагаються звести центр Всесвіту до себе. Як тільки злізли з дерев і ледь себе усвідомили, відразу ж заявили, що Земля ― це млинець, що розпластався навколо їх племені до небокраю, за яким кінець світу, що Сонце ― це божество або як мінімум світильник для творення дня, а зорі ―  маленькі нічнички, щоб яскраве світло не заважало спати. А для чого ж ще потрібні ці світила?

Всі незрозумілі процеси, які відбувалися навколо, назвали «непонятками» і віднесли до «проїсків» злих духів природи чи то божеств. Їм же зробили проєкцію найгірших рис свого характеру, рівня розуму та бажань. А що ж ще призначити робити злим духам і богам, як не маніпулювати людьми, заглядати через будь-яку щілину в їхнє життя, судити, карати чи нагороджувати? Адже трильйони світів навколо них ― це ж сіра нудьга! Хіба це не антропоцентризм? Його можна знайти будь-де, навіть у ставленні до квітів.

Квіти захоплюють нас своєю красою, надихають на поезію, є елементом вираження наших почуттів у міжособистих комунікаціях тощо. Проте, якщо подивитись уважніше на наші взаємозв’язки з ними, можна помітити, що ми не сприймаємо саму трав’янисту рослину як цілісний організм, а лише виділяємо її репродуктивний орган, що з’являється в період цвітіння на короткий проміжок часу. Це виглядає так, якби якісь інопланетяни сприймали б за людей наші репродуктивні органи! Смішно, чи не так?

Форма квітів, колір, аромат, наявність нектару ― ці характеристики не є творінням фантазії Всевишнього і не випадкові; це еволюційно виправдані адаптації, які протягом  150 млн років забезпечують ефективне запилення та сприяють виживанню виду.

Світіння пилку в ультрафіолеті

Щоб наступні покоління рослин не зійшли зі сцени життя, потрібні запилювачі та перехресне запилювання. Запилювачі ― це вітер, птахи та комахи (переважно), а також інші фактори, що сприяють поширенню пилку. За характеристиками квітки можна визначити, хто є її запилювачем. Бджоли, наприклад, не розрізняють червоний колір, зате здатні бачити ультрафіолетовий спектр, недоступний для людського ока. Тому привабливі квіти для бджіл мають фіолетовий, синій, жовтий та білий кольори, а пилок, який світиться в ультрафіолеті, виступає яскравим маркером. Аромат і смак нектару роблять ці квіти незамінними для бджіл, перетворюючи їх на постійних клієнтів у цій біологічній угоді.

Тож квіти за мільйони років до появи людини вже жили у симбіозі з комахами. Тому вся краса, аромат, нектар ― призначені для них!

Павло Тужик, січень 2024