КИТАЙСЬКА ГРАМОТА

Ніч набирала силу, вже давно було за північ, проте я ще змагався зі смартфоном у вправі: хто перший з нас увійде в режим сну. Мої очі ще жваво бігали рядками «читалки» світло-фіташкового екрану, а зміст прочитаного вже танув у неусвідомлених образах. Вкотре я розплющував очі, щоб прочитати той же абзац з початку, проте мою силу захоплення оповіддю боров сон, вибудовуючи свою сюжетну лінію ― Лю Цисінь вже немав влади над моїм розумом.

Під впливом прочитаного з книги, у підсвідомості спливали якісь неосяжні образи… Китайські імена вибудовували асоціацію з ієрогліфами… Уві сні прийшла згадка, що їх у китайській мові існує понад шістдесят тисяч! І тут з’явилася зачіпка для роботи розуму: він учепився за ці ієрогліфи, хай їм грець, немов потопельник за соломинку: «А яка ж клавіатура у китайського компа?». Сон відійшов, як хвиля від берега.

Сплила думка, що, напевно, ієрогліфи набирають за допомогою фонем латинськими літерами ― заспокійлива, солодка хвиля сну знову почала накочувати. «Ну добре, клавіатура компа ― зрозуміло-о-о (...) А як же було до нього? Як була організована друкарська машинка на тисячі ієрогліфів?..» ― як грім з ясного неба: несподівано ця підступна думка прогнала сон.

Крутився я, вертівся, а себе не обдуриш; кортить вже полізти в інтернет, знайти відповідь. От вже мружусь від різкого світла смартфона… О Боже, бідні китайці, ото вже придумали собі письмо! Читаю, які тільки друкарські машинки з 1911 року вони не винаходили, проте всі ці механізми виходили занадто складними та дорогими. Щоб працювати на таких девайсах і з глузду не з’їхати, треба мати велике терпіння.

Під час свого дослідження розумію, що й до ранку з цим питанням не розберусь. Тож на останок, для візуалізації, знаходжу ролик з китайською друкарською машинкою, переглядаю його, а згодом, заспокоєний засинаю.

 …«А чи можна екстраполювати складність і точність китайської письмової мови на виваженість і непоспішність у політиці китайців?!»

Павло Тужик, квітень 2024