Прийшов до думки: якщо життя підпорядковане лише раціональності, то воно стає схожим на заводський конвеєр, де людина постійно покращує якість «конвеєрної стрічки», щоб з комфортом дістатися від дитячого ліжечка до смертного ложа. Однак, для розвитку людини у вищому сенсі, як особистості, що формується над тваринною основою, раціональність необхідна лише як інструмент організації життя, щоб звільнити час та енергію для ірраціональності.
Цю думку можна ілюструвати через піраміду потреб Маслоу, яка показує їхню ієрархію. На нижчих рівнях знаходяться фізіологічні та безпекові потреби, що забезпечуються інстинктами та раціональним розумом. На середніх ― з'являється необхідність у визнанні та повазі — суміш раціонального й ірраціонального. А на верхніх ― йдеться про творчість, естетику та духовність, це вже світ ірраціональності.
Наприклад, чи можна назвати раціональним сходження на Еверест? Це пов’язано з величезними ризиками для здоров’я і навіть життя. Або ж можна згадати чисте кохання — чиста ірраціональність. Так само і самопожертва чи творчість часто виходять за межі раціонального розуму. Якщо поміркувати в цьому напрямку, то побачимо, що ірраціональність керує людиною, а раціональність знаходиться в її прислугах.
Отже, якщо подивитися на піраміду Маслоу, то можна помітити, що потреби на нижчих рівнях відображають інстинкти й раціональність, що характеризує нашу тваринну природу, а на верхніх ― з’являються ірраціональні, суто людські. Таким чином, безмежно розширювати по горизонталі нижні рівні і є побудова комфортнішого «конвеєра». Життя вшир забирає багато енергії і часу, приносячи лише тимчасове задоволення, що приводить до розчарування. Водночас життя вглиб (за пірамідою Маслоу напрямок вгору) через розвиток духовних та творчих аспектів дає більше радості, сенсів та невичерпні джерела енергії.
Павло Тужик, серпень 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар