Він
був усюди, простягаючись у безмежності за горизонт. Нічого не могло існувати
без нього і поза ним. Океан був Всесвітом, а Всесвіт ― Океаном. Його
властивості в глибині породжували могутні творчі енергії, а на поверхні
протягом численних еонів зароджувалося, вирувало та зникало безліч хвиль. Вони
набували різних форм: були елементарними частинками, атомами чи то зірками, ―
рослинами, тваринами чи людьми. Так Ціле проявлялося у множині
індивідуалізованих сутностей-хвиль. Одного разу в пориві буття одна хвиля
дісталася висот, на яких пізнала свою сутність. «Повірте Мені, що Я в Океані, а
Океан у Мені!» ― говорила вона сестрам.
Океан був Всесвітом, а Всесвіт ― Океаном. Він творив
хвилі, які мали серцебиття, дотик, бачили та чули; відчували радість і печаль,
любов і біль. Через них Океан пізнавав самого себе.
Павло
Тужик, вересень 2022
Немає коментарів:
Дописати коментар