КРАСА В ОЦІ СПОСТЕРІГАЧА

Чому одні речі видаються нам красивими, а інші ― ні? Чи існує об’єктивна краса, чи вона суб’єктивне поняття? Колись я знаходив для себе докази на обидва варіанти. На сьогодні вважаю, що краса ― це тільки суб’єктивне сприйняття людини. Для прикладу, в африканському племені Мурсі до сьогодні вважається жіночою красою пірсинг нижньої губи з глиняним диском. Для цього жінці, ще у підлітковому віці видаляють нижні передні зуби, щоб встановити дерев’яну невеличку шайбу, а з часом замінити її на глиняне блюдце і поступово довести його розмір до діаметра 8–20 сантиметрів. Тож чим воно буде більшим, тим привабливішою буде їх «Анджеліна Джолі». Уявляєте, панянки, як вам пощастило зі мною? Я не прискіпливий, і ви можете зекономити на пірсингу з блюдцем!

Більш жахливе розуміння краси було у китайців з культом краси ніжок лотоса у жінок, де з дитинства їм під стопу загинали пальці та туго забинтовували. Таким чином, деформація стопи робила ніжку маленькою, а жінку по суті ― інвалідом. Зате вона могла надіти дитячого розміру взуття і бути в очах оточення неперевершеною, майже принцесою. Однак замість здорової ступні зробити ракотиці ― збочення, як на мене. Хоча хтозна, все ― відносно. От якби я народився в Новій Гвінеї, то напевно носив би котеку ― своєрідний футляр для пеніса і вважав би, що це крутіше за кросівки Nike.

Наведені приклади демонструють суб’єктивне розуміння краси, що залежить від епохи та місця народження, з якими пов’язані виховання, традиції, культура, вірування. Проте існують речі, краса яких визнається майже всіма жителями планети. Для ілюстрації можна подивитись фото пейзажу зі світло-жовтими квітами. Це ідеальна побудова кадру. В ньому немає нічого зайвого, всі елементи знаходяться в гармонічному розташуванні між собою, не створюють місць надлишкових нагромаджень чи порожнеч. Якщо з правого краю фото не було б фона з ланцюжка листочків і маленьких квітів, то в очі впадала б порожнеча. Відсутність у лівому нижньому куті двох фонових квіток перед колоною теж погіршило б пейзаж. Слід звернути увагу на точне визначення меж кадру. Його неможливо більше обрізати з будь-якої сторони, щоб не порушити естетичну цілісність картини. Задній план кадру розфокусований, що надає глибини знімка та зосереджує увагу на квітах у центрі. Ракурс ідеальний; якби фотограф знаходився трохи праворуч, то колона будівлі, що по середині, занадто близько наблизилася б у той же бік до сусідньої, що погіршило б естетичне сприйняття від такої тривимірної геометрії. У кадрі немає пересвічених елементів і надлишково затінених місць. Пейзаж насичений теплими приємними кольорами, що створює настрій умиротворення.

Власне, фото з пейзажем ― це спроба описати неусвідомлене нами, підсвідоме інтуїтивне. У цьому прикладі, на відміну від попередніх, видно, що існує загальнолюдське бачення краси, незалежне від впливів соціальних середовищ. То чим же вражає нас вид на фото? Вважаю, що те, що ми сприймаємо як об'єктивну красу, є результатом математичної естетики, яка є набутою властивістю роботи інтелекту гомо сапієнс.

Павло Тужик, січень 2024