Він був всюди, простягаючись у безмежності за
горизонт. Нічого не могло існувати без нього і поза ним. Океан був Всесвітом, а
Всесвіт – Океаном. Його властивості в глибині породжували могутні творчі
енергії, а на поверхні протягом численних еонів зароджувалось, вирувало
та щезало безліч хвиль. Вони набували різних форм: були елементарними
частинками, атомами чи то зірками, – рослинами, тваринами чи людьми. Так Ціле
проявлялось у множині індивідуалізованих сутностей-хвиль. Одного разу в
пориві буття одна хвиля дісталася висот, на яких пізнала свою сутність.
«Повірте Мені, що Я в Океані, а Океан у Мені!» - говорила вона сестрам.
Океан був Всесвітом, а Всесвіт – Океаном. Він творив хвилі,
які мали серцебиття, дотик, бачили та чули; відчували радість і печаль, любов
та біль. Через них Океан пізнавав самого себе.
Павло Тужик, вересень 2022 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар