Люди
часто кажуть: «Шукаю свою половинку…», «Моя друга половинка…». Ці вислови мені
часто потрапляли на слух, і на перший погляд у них немає нічого дивного. Здається,
все просто: десь вештались половинки, блукали, нарешті зустрілися і, як у
телевізорі, з’єдналися в сердечко — салют, фанфари, амури!
Уявімо
собі, що це так, людина є лише половинкою, яка шукає собі доповнення ще однієї
половинки — і утворює цілісність. Візьмемо крейду і на дошці запишемо
математичний вираз: 0,5 + 0,5 = 1.
Прекрасно!
Яка числова симетрія, врівноваженість і гармонія! Проте якщо замислитися,
відчувається якийсь прихований натяк: начебто кожен із нас, поки залишається
сам, є неповним, недосконалим. Чи таке сприйняття половинчастості людини не
формує патерн неповноцінності? Якщо людина не самодостатня, а для відчуття
власного завершення потребує іншої, то це виглядає не коханням, а
протезуванням.
Справжнє
кохання не зводиться до пошуку милиць. Це союз між цілісними, самодостатніми
особистостями. Їхні відносини будуються не на доповненні одне одного через
закриття недоліків, а на створенні чогось більшого, ніж просто сума частин. Це
явище відоме як синергія.
Математика
кохання при синергії буде іншою і виглядатиме хоча б так: 1+1= 2,1. Для кращого
розуміння наведу наочний приклад, що правда не зовсім романтичний (бо ніхто не хоче копати город навіть в
уяві).
Гаразд,
проте все ж таки уявімо двох людей, які копають город. Одна людина може скопати
одну сотку землі за годину. Логічно припустити, що двоє разом за годину
скопають дві сотки. Проте життя складніше за математику. Якщо ці двоє будуть
працювати окремо, можливо, саме так і станеться. Однак, коли вони працюють
разом, можуть виникнути два сценарії. У першому випадку копачі можуть частіше і
довше робити «перекури» й теревенити, і результат буде меншим за дві сотки. У
другому — вони підштовхуватимуть один одного, обмінюватимуться енергією, і разом
скопають більше, ніж могли б зробити це поодинці.
Тож за схожим принципом синергії працює і кохання, де
об’єднуються зусилля, потенціал, примножується енергія — а там і
город скопаний, і серце радіє. У математиці кохання 1 + 1 завжди буде трохи
більше за 2.
Павло Тужик, вересень 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар