субота, 2 лютого 2013 р.

СОБАЧЕ ЖИТТЯ

Хуртовина, котра на початку грудня вирувала Радомишильщиною. Засипала місто алькорними купами снігу. Випала двомісячна норма опадів. Радомишль і села району і до нині у сніговому полоні. Зима як завжди прийшла несподівано для наших чиновників і депутатів. Навіть сповістити про снігопади ніхто не наважився. А як сповіщати? Вже другий рік не працює ні місцеве, ні районне радіо. Місто й район опинилися в сніговому колапсі, десятки сіл і декілька мікрорайонів в місті залишились без світла і сполучення. Наш край накрило не тільки біле засніжене поле, а й люті морози впродовж грудня.

Зимова природа ставить перед мешканцями складні завдання: вулицям і тротуарам, щоб бути доволі чистими, потрібно очікувати весни. Бо навіть перед будівлями впливових багатіїв залишаються великі кучугури снігу. В місті вистачає бродячих і покинутих собак, вони збираються в зграї, так їм легше вижити в нашому провінційному "мегаполісі", особливо зимою. Справжня зима для здорового пса - дійсне щастя, спека не турбує, нема ненависних кліщів і блох, а по наметах чудово бігати, час – від-часу заглиблюватись в чистий сніг. Але ж холодна зима додає і нові ризики: стужа, мряка, вулиці посипані сіллю можуть шкодити здоров’ю тварин. Одна зграя облюбувала смітникові контейнери на "шестидесятці", після обіду ледачою ходою перебираються до контейнерів на "толбушці". На смітникових контейнерах, які стоять зі сміттям, посередині вулиці Незалежності, покриваючи всю місцину нестерпним сморідом, можна спостерігати незвичайну картину - величезний пес, в пошуках корму, риється зверху на ящику, поруч біля нього три-чотири коти діловито щось вигрібають. Собака на котів не звертає ніякої уваги. Голод зближає споконвічних ворогів в природі, щоб таке придумати, щоб наших депутатів об’єднувало, а то вони гризуться, як собаки з котами.
Кілька років тому, в місті гомоніли про смішний випадок з нещасливим відпочиваючим у місцевому парку. Весною він спокійнісінько прогулювався, коли зненацька помітив, що на зустріч йому біжить велика зграя собак. Навкруги ні душі, схованки ніде немає, лише старі дерева й купи сміття, за якими, мабуть, повинні ховатися місцеві депутати та чиновники в часи народного гніву. Дідусь з переляку заліз на дерево з швидкістю молодого юнака. Він почав голосно кричати, благаючи про допомогу. Навкруги ні душі. Пси погавкали під деревом і побігли своєю, одною їм відомою, дорогою. Добре, що крики про допомогу почула закохана парочка, яка в сутінках ховалась в глибині парку. Вони по мобільному телефону викликали пожежників, які з допомогою драбини зняли, насмерть переляканого, відпочивальника на грішну землю. Більш того, пізніше ні він сам, ні інші набагато молодші і проворні не змогли повторити цей вчинок - старе дерево було абсолютно лисим .
З приближенням весни собаки стають більш агресивними та небезпечними, так званий шлюбний період. В минулому році, влітку, поважна панночка прогулювалась в парку з величезним догом, пес зірвався з поводка. Ця ,здорова чорна з білими плямами, собака підбігала до людей, які стовпиніли від жаху, обнюхуючи їх. Власниця бігла слідом і істерично вигукувала: "- Люди, не бійтесь його, він кастрований" .
Елітна зграя в місті - базарні пси. Вони оселилися на маленькому базарі, що біля автостанції. Їм завжди щось перепадає, вони живуть дружньою сім’єю. Якщо якийсь чужий пес і наблизиться до базару зграя накидається на нього і відганяє від своєї території. Вони до того знахабніли, що не їдять хліба і булок, які їм підкидають торгуючі бабусі. Куски хліба лежать на землі і сторонній людині може стати на думку про добротність і достаток місцевих городян. В дні, коли в місці працює центральний ринок ця зграя, відомими тільки їм природними засобами навігації через усе місто пересуваються до цього ринку. Чорний, коротковухий, веселий пес біжить по переду. Він відмінно знає дорогу і тому впевнено біжить до цілі, обнюхуючи мимоходом і зупиняючись на перехрестях, щоб поглянути назад .Вправно перебираючи лапами, з витягнутими хвостами, розширеними ніздрями біжить уся зграя. Худих і облізлих серед них немає. Вони курсують між базарами, незважаючи на пору року і погоду. За рік відпочивають на Великдень, тому що базари не працюють. Як можна пояснити незвичайний собачий феномен міста? Звідки їм знати розклад днів, коли працюють ринки?
Влітку на центральному базарі до цих псів приєднується ще одна зграя, вони з ними не сперечаються, це собаки, які живуть на території школи-інтернату, яка розташована неподалік. Ці пси харчуються біля кухні, їм перепадає те, що недоїли діти на обідах і не донесли ці об’їдки свійським свиням. Влітку, коли у учнів канікули, і їх розвозять відпочивати по всій Україні кухня не працює. Між цими зграями не буває суперечок, у них поділена територія, всі вони "пасуться" біля м’ясного павільйону. У світі тварин бувають домовленості.
Раніше бездомних собак в місті відстрелювали мисливці, яких наймав колгосп. Їм платили кошти, як за вбитих вовків. Думали, що зможуть покращити ситуацію з безхатними тваринами, однак їх не ставало меньше. Українського поета, Юрія Ребчинського, в "Балладе о собаке" є такі чудові рядки - "женщины уходят, когда деньги тают к сытым и богатым в призрачный уют, лишь одни собаки нам не изменяют, лишь одни собаки нас не предают". 
Про проблеми варварського відношення до тварин ми знаємо не тільки з телевізора. Не секрет, що домашні тварини виключно беззахистні перед людиною, яка може безкарно побити, покалічити, або взагалі викинути на вулицю улюбленця тільки за те, що він йому наскучив, став просити більшої уваги. Викидати тварин на вулицю - злочин. Собака товариш людині, гірше, коли людина стає собакою.



Олександр Пирогов
м.Радомишль

Немає коментарів:

Дописати коментар