КУПАЛЬНИЙ СЕЗОН

Випадково натрапив на фото з коментарем про купання жінок в Англії в ХІХ столітті. Всі дами, які бажали скупатися в річці або морі, повинні були вирушати у воду в купальній машині. Це були дерев'яні кабінки з наскрізним отвором в підлозі. Дама переодягалася в купальній машині, пірнала в дірку або виходила з кибитки по сходинках у воду. До слова, костюм для купання тоді особливо не відрізнявся від повсякденного одягу: довга сукня, очіпок, панталони та туфлі.

З подивом дізнався, що не тільки в вікторіанській Англії, але і в українському Радомишлі в той час існували приблизно такі ж моральні устої. Звісно, що жінки і чоловіки купалися порізно. Але жінки чиновників, поміщиків, військових, курортників вважали непристойним оголятися перед простолюдинками, адже вважали себе «елітою» міста і повіту, так звана «голуба кров». Мабуть, вони не знали українського прислів'я: «Стидно не тому, у кого видно, а кому показати нема чого».

Купальні в Радомислі

У Радомислі (так називався Радомишль до 1946 р.) комерсант Лейба Ліберман саме для таких жінок спорудив жіночу купальню, щоб ніхто не міг спостерігати за їхніми ізніженими тілами. В купальню вели дерев'яні сходи, а всередині були кабінки з лавами.

1915 р. Купальний сезон
 в Тетереві відкрито!

Там вони окремо одна від одної перевдягалися в білі сорочки і у воді по груди плескалися скільки хотіли. Послуга ця коштувала 15 копійок сріблом. Саме стільки заробляв робітник за день тяжкої праці на камінотесній фабриці Бузетті в Радомислі. До купальні приїздили жінки з усього Радомисльського повіту. Частими гостями були артисти місцевого театру. У спекотні дні жінки купалися, якщо це можна назвати купанням, кілька разів на день. Комерсант мав чималий зиск в теплу пору року, не роблячи ніяких витрат.

Приватна купальня.
І фотограф свій. Рік 1915

Ті, хто жив на околиці міста чи подалі від нього, мали власні купальні, де купалися хто у чому хотів, молоді, яким не соромно було показати тіло своїм близьким, а інших тут не бувало, - зовсім без нічого, старші вже прикривали свої тіла.

Така моральна норма змінилася після революції та громадянської війни. В місті вважається, що цьому сприяли німці. На початку травня 1918 року в Радомишль ввійшли німецькі військові з армії кайзера Вільгельма, котрі займали місто до 25 листопада. Гарнізон у складі 550 солдатів і офіцерів розташувався в будівлях на високому лівому березі. Їхню увагу привернула жіноча купальня: вони розчистили тут піщаний берег, облаштували дерев'яні бараки, лавки, кабінки для переодягання і того ж літа, завирувало пляжне життя, яке прищепили місцевим жителям. Так німці принесли нам європейську моду на відкриті пляжі. Коли згодом до влади прийшли більшовики, пролетаріям теж прийшла до смаку така форма літнього відпочинку. І купальні костюми поступово ставали все більш відкритими.

Річка Тетерів у Радомишлі сьогодні

Сьогодні не вірится, що в Тетереві можна було купатися з купалень, де глибина була принаймні по шию. За 100 років Тетерів зовсім обмілів, перейти можна будь-де, не замочивши спідницю.

Це у провінції після Жовтневої революції пляжі стали відкритими і купатися чоловіки та жінки почали разом. А у "просунутих" великих містах пішли значно далі. У 1920-ті роки на вулицях Москви можна було побачити абсолютно голих людей з руху «Геть сором!» На ретро-знімку можна побачити нудистів на Москві-річці біля стін Кремля. Оголеність в той час пропагувалася як прояв демократії та рівності. До 1930-х все повернулося на круги своя, а радянська влада суворою рукою пролетаріату викорчувала такі занадто вільні звичаї.

Сергій Каленюк,

16 червня 2017р.