Працюючи невтомно, батьки залучали до домашньої роботи дітей, передавали і прищеплювали їм любов до праці. Жили ми просто, як і всі в той післявоєнний час. Кажуть, що то були тяжкі роки. Та я знаходився у тому віці, коли все навкруги гарне й радісне. В молодості легко бути щасливим. У дітлахів був високий рівень свободи, та нам здавалося, що виховувалися ми у суворому спартанському дусі. Я знав багатьох хороших хлопців, які робили погані справи. З друзями розбивали шибки у вікнах сусідів і лазили по яблука та полуницю. Свою порцію виховання я все-таки отримував.
