ПАРК ПОВЕРТАЄ ТРАДИЦІЇ

Міський парк традиційно влітку є одним з найулюбленіших місцем відпочинку городян. Тут приємно прогулятися, чи просто посидіти на лавах у затінку дерев, провести вільний час з друзями, або скласти своєрідну компанію дітям чи онукам, які залюбки граються на дитячому майданчику. Тож наш міський громадский парк відновлює свої традиції, які закладалися ще в 30-х роках минулого століття. 

ПІДЗЕМНІ ХОДИ У РАДОМИШЛІ РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ ЛЕГЕНДИ?

З чутками про підземні ходи я знайомий ще з дитячих років. Мені відомо, що і повоєнне покоління людей хвилювала ця тема. Вона спливла і сьогодні, тому я вирішив поділитися з вами своїми міркуваннями.

У серпні місяці я став очевидцем, як у центрі міста, біля кінотеатру встановили вагончик, огородивши його високим парканом. Мені це здалося цікавим: кілька років тому точно на місці встановленого вагончика був провал, який згодом засипали сміттям. Своєю версією про те, що, можливо, будуть розкопувати підземний хід, я поділився зі своїм знайомим. Він її не підтримав, припустивши, що хтось щось буде будувати. І ось через кілька місяців, я прочитав в газеті статтю:

24 жовтня виповнюється – 70 років радомишлянці Самойленко (Жабенко) Ганни Олександрівни – вчительці сш № 4, яка своєю наполегливою працею приносила славу в спортивному житті нашого міста

Ось один з багатьох епізодів

професійного життя Ганни Олександрівни:

Ганна Самойленко

1964 рік - це один із самих значущих в історичному плані для післявоєнного Радомишля час. Адже саме в цей рік Радомишль набув статусу міста, а не ПГТ, як раніше. Вау! Круто! Правда, порівняно з такими містами Житомирщини, як Коростень, Бердичів, Новоград-Волинський, він виглядав, звичайно, не як Ріо-де-Жанейро. Але, не дивлячись на це, у цьому невеличкому містечку жили працьовиті люди, і не менш завзяті, їхні діти. І кожен з них гордився, що тепер вони живуть в місті. І щосили намагалися довести, що радомишляни а нічим не гірші, чим їх більші, в територіальному плані, брати – міста Житомирщини.