У минулому радомишляни жили повним, гармонійним, як сама природа, життям. Доля місцевих ділилася на чотири періоди: родини, хрестини, весілля, похорон. Якщо хтось відходив у Засвіти чи ставав жертвою трагічних обставин, до житла покійника сходилися не тільки рідні та близькі, а й усі сусіди. Люди розуміли: чужого горя не буває, відчувалася потреба допомогти сусідам. Ніщо так не об’єднує людей, як спільне горе. Допомагали хто чим міг. Укотре пересвідчуєшся в давній людській мудрості, що в біді пізнаються не тільки друзі, а й прості люди. Доля кожної людини непередбачувана, ніхто не знає, що і коли з ним станеться.
четвер, 24 квітня 2025 р.
середа, 2 квітня 2025 р.
НЕЗВИЧАЙНИЙ ПАМ’ЯТНИК НА СТАРОМУ КЛАДОВИЩІ
Якщо зайти до старого православного кладовища, ліворуч знаходиться незвичайний пам’ятник. У цій частині цвинтаря старовинний пам’ятник один, оточений сучасними пам’ятниками та залізними хрестами. З першого погляду нічого незвичайного немає — висота в людський зріст, буровато-коричневого кольору. На старовинному постаменті кам’яний хрест відсутній, імовірно, відбитий. Напис «Василь Антонович Горбачевський» ні про що не говорить, відсутня епітафія, щоб прояснити, ким була людина за життя. Якщо придивитися пильніше, виявляється, що пам’ятник надщерблений у десятках місць — це сліди від куль.
Підписатися на:
Дописи (Atom)