Радомишльщина дала світу багато талановитих акторів, митців сцени й кіно. У 1803 році в Радомислі народився Карл Михайлович Зелінський – письменник, актор, режисер, антрепренер. К.М. Зелінський отримав домашню освіту. Був актором Львівського польського театру, працював у трупах Ленкавського у Києві, І. Штейна та Л. Младковського у Харкові. Гастролював в багатьох містах Російської імперії. З 1846 по 1852 рік – антрепренер Ставропольського театру. Автор п’єс «Весілля Терпилихи з Тетеваковським, або Рудий Макогоненко знову старостою» (1844 р.), «Жінка-патріот, або Полтавський парижанин» (1846 р.), «Взяття Дарго російськими воїнами в 1845 році, 6-го липня або винищення гнізда Шаміля» (1848 р.); пореробки роману І. Квітки-Основ’яненка «Життя і походження Петра Степанова сина Столбікова…» ( під назвою «Пригоди Столбікова та інших»).
У 1822 році в Радомислі народився клезмер-скрипаль, відомий як Стемпеню, походив з родини клезмерів Радомисля. У своємуромані «Стемпеню», написаному в 1888 р. (вісімнадцять роківпісля смерті героя), Шолем-Алейхем описав (родовід) Стемпеню.
Можливо, через суперечку між сім’ями клезмерів, Стемпеню полишив дім у віці п’ятнадцяти років і грав у регіоні, що простягався від Бердичева до Одеси. Навчався у скрипаля в Києві. Зрештою він повернувся до Бердичева і заснував власну капелу.
Професію музиканта Стемпеню успадкував від дідів-прадідів. Прізвисько Стемпеню перейшло до нього від батька. Його батька називали Берл-бас. Берл грав не тільки на контрабасі, але й був чудовим рифмоукладачем та витівником. Його дідусь Шмулік був трубачем. Рід Стемпеню до десятого коліна складався з музикантів.
Шолом-Алейхем,
який особисто знав Стемпеню, писав про нього: «Кожен єврей вважав для себе за
велику честь послухати спів Нісона Бельзера, жарти і пісні бадхна Годіка або музику
Стемпеню. Вже тільки через це ви можете судити, що Стемпеню не був рядовим музикантом
і не дарма користувався славою нарівні з усіма «великими». А жінки? Що тут
говорити про жінок? Навряд чи напередодні Судного дня при поминанні дорогих
небіжчиків вони настільки несамовито плачуть, як плачуть в ті хвилини, коли
Стемпеню заливається на своїй скрипці. Плач про руйнування храму Соломонова
ніщо в порівнянні з тим потоком сліз, які проливають жінки, слухаючи гру Стемпеню.
Благословив б мене господь, щоб на весілля моєї молодшої дочки я була в стані запросити
Стемпеню, о Боже праведний!».
У 1890-х роках у Радомислі працювала капела клезмерів під керівництвом Нуне Вайнштейна. Він був сином старого сліпого Рахміеля, відмінного скрипаля, який також володів й іншими інструментами.
29 листопада 1898 року в селі Будилівка Радомисльського повіту народилась Галина Сергіївна Ольшевська – українська актриса, народна артистка України. Працювала з 1930 – 1957 рр. (з перервами) – в Чернігівському українському музично-драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка. Ролі: Ганна («Безталанна» Карпенка-Карого), Варвара («Богдан Хмельницький» Корнійчука), Леді Мільфорд («Підступність і кохання» Шиллера) та інші.
У
травні 1908 року у Радомислі народився відомий композитор В. К. Томілін.
25
грудня 1915 року в місті Радомислі народився Євген Васильович Цюра – бандурист.
Закінчив Київську політехніку. Працював геологом та розробляв топографію для
залізничних колій. Після військової служби вступив до Київської консерваторії,
де вивчав диригентуру на спів (у Олени Муравьової). Там вивчав гру на бандурі і
згодом вступив до ансамблю бандуристів при державному радіо в 1935 році.
Учасник Капели бандуристів при
Державному радіо з 1935 р. Вивчав гру на
бандурі у М. Опришкі. Під час німецької
окупації капелу бандуристів відновлюють, об’єднують бандуристів – співаків і
назвали ім’ям Т.Г. Шевченка. Очолив
капелу бандурист Григорій Китастий. У 1942 р. Євген Цюра став учасником
Української капели бандуристів ім. Т.Г. Шевченка, згодом хормейстером. З
капелою пройшов всі лихоліття війни. У 1944 р. разом з капелою опинився в
таборі остарбайтерів в Німеччині. Відтак
– у таборі переселенців. У 1949 році
емігрує до Детройту, США. Капела бандуристів ім. Тараса Шевченка стала
одним з найбільших, найвизначніших та
улюблених мистецьких колективів українців закордоння. У 1950 р.
Євген Цюра разом з капелою здійснив перше турне в Америці, проведено 65
концертів, зокрема, для сенаторів Конгресу у Вашингтоні. У 1958 р. капела здійснила успішні гастролі в Європі, у 1973 р. в Австралії, а в
1991 р – в Україні. У 1984 р. Євгена Васильовича Цюра призначено мистецьким
керівником капели бандуристів ім. Тараса Шевченка. Також керував підлітковою капелою бандуристів
у Вінзорі в Канаді і видав 2 платівки. Працював церковним диригентом у
Вінзорі з 1966 до 1996 р.р. У 1992 р.
капелі присвоюють звання лауреата Національної премії України ім. Т.Г.
Шевченка.
24
лютого 1925 року в селі Хомівка Радомишльського р-ну народився Костянтин Григорович Артеменко.
Навчався в середній школі села Вишевичі, брав участь у самодіяльному
драмгуртку, під керівництвом Василя Січкаря. Навесні 1943-го року приєднався до
партизанського з’єднання ім. М.Хрущова, під командуванням Івана Хитриченко. В
ніч з 4 на 5 серпня 1943 року разом з партизанами брав участь у визволенні
Радомишля від німецько-фашистських окупантів. Після війни, деякий час завідував
Вишевицьким клубом. У 1946-му вступив до Київського театрального
інституту, де закінчив спочатку режисерський, а згодом – акторський факультети.
Отримав призначення до музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської міста
Чернівці. Згодом назначили головним режисером театру. У 1964-му Констянтину Артеменко
присвоєно високе звання заслуженого
артиста України. Найбільш відомі його
постановка п’єси М. Кропивницького «Титарівна».
У 1965-му чернівецький театральний колектив виступив з гастролями в
Будинку культури міста Радомишля. У 1970 році разом з сім’єю Костянтин
Артеменко переїхав до Києва. Відзначився
в кіномистецтві, до акторської гри долучився ще в студентом. Першою кінороллю
став епізод у фільмі «Тарас Шевченко», режисера І. Савченко. В доробку К.
Артеменко десятки ролей, робота з відомими метрами української кінорежисури: Л.
Бучмою та О. Шлачком («Земля»), Л. Левчуком («Довга дорога в короткий день»),
М. Макаренко («Кров людська-не водиця», «Дмитро Горицвіт»), Г. Коханюк
(«Народжена революцією», «Ярослав Мудрий», «Циганка Аза», «Втрачені світанки»),
М.Орловим («Серце Бонівура»), Б.Савченком («Меланхолічний вальс»), О.Більмою
(«Пайка», «Острів любові»), І.
Миколайчуком («Вавілон – 20»), М. Ільїнським («Довіра»), С.Клименком («Кам’яна душа», «Вир», Тарас Шевченко «Заповіт»), М.Іллєнком («Футжоу»), Ф. Бондарчуком («Тихий Дон»). В телесеаріалі «День народження Буржуя» зіграв разом з
дружиною – народною артисткою України Валентиною Зімньою.
14
січня 1938 року, в селі Ляхова (зараз – Осички. -Авт.) народилась українська
співачка Олена Модестівна Ковалевська-Слободяник. Закінчила Київську
консерваторію з «червоним дипломом». Три роки працювала у славнозвісній Капелі
бандуристів. Озвучувала популярні українські мультиплікаційні фільми. Співав
голосом Олени Ковалевської-Слободяник
улюблений мультяшний герой Капітошко. Тривалий час Олена Слободяник
працювала солісткою хору Українського радіо. Доволі часто її спів луна у
радіоефірах у 1982-му році присвоєно
почесне звання заслужена артистка України. Понад двісті записів зроблено нею
для фонотеки Українського радіо. Більшість з них зберігається в архівних фондах
– класичні твори, народні і авторські
пісні, широко представлені вони й на різноманітних інтернет-ресурсах.
У 1942 році в Радомишлі народилась М.М. Савицька-Давиденко, співачка, солістка хору національної опери України.
1 вересня 1950 року в Радомишлі народився відомий музикант – гобоїст, диригент, композитор Михайло Іванович Севрук. У 1961 – 1966 роках навчався в радомишлькій дитячій музичній школі по класу труби. У 1967 році, після закінчення радомишльської школи №2, вступив до Житомирського музичного училища імені В. Косенка, де вивчав гру на гобої. Після закінчення муз. училища навчався у Київській державній консерваторії ім. П.І. Чайковського. З 1975 року почав працювати музикантом духового оркестру, при Київському об’єднанні музичних ансамблів під керівництвом художнього керівника і диригента М. Косякова.
З 1976 до 1995 р.р., творчий шлях Михайла Севрука пов’язаний з Заслуженим симфонічним оркестром Держтелерадіо України, де працював музикантом-гобоїстом і асистентом диригента. В складі оркестру Михайло Севрук виконував у концертах і для звукозапису музичні твори, різноманітних авторів, жанрів, епох. За його участю записані сотні годин музики для фондів Українського радіо і телебачення, безліч музичних тем і фонограм для кінофільмів на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка. У 1991 – 1995 р.р. разом з оркестром Михайло Севрук побував на гастролях у Німеччині, Іспанії, Франції, Португалії і інших країнах, де давались концерти у найпрестижніших залах Європейських столиць. Радомишлянин Михайло Севрук визнаний одним із найвідоміших музикантів – гобоїстів світу.
У
1955р. у Радомишлі народився Юрій Анатолієвич Зорін – барабанщик київського
ансамблю «Папа - Брайтон».
Далеко не кожен край може бути представлений таким великим гроном імен. Імена якими можна по праву пишатися. Адже історія рідного краю, що сягає глибини століть, розповідь про співвітчизників і кожної конкретної людини, які жили до нас, гордість за видатних земляків, надихає впевненість, збуджує патріотичні почуття.
3 березня 1979 року в місті Радомишль народився Юрій Михайлович Міненко. Закінчив радомишльську сш. №1 (зараз – ліцей), Радомишльську музичну школу по класу фортепіано. Потім було навчання в Житомирському музучилищі та Одеській державній музакадемії ім. А. Нежданової на кафедрі сольного співу з 1999 по 2007 рр. – соліст хорової капели Одеського університету ім. Мечнікова, гастролює в Україні, Болгарії, Греції, Італії, Німеччині. Співпрацюючи з «Укрконцертом», Юрій Міненко виступає в найкращих концертних залах столиці. У 2001 році Юрій стає лауреатом відразу двох конкурсів – Всеукраїнського «Голос України» і Міжнародного Слов′янського фестивалю (Париж, Франція). На всіх подальших конкурсах співак одержує вищі нагороди і високі оцінки журі. Співпрацюючи у 1998-2003 роках з «Укрконцертом», Юрій виступає в найкращих концертних залах столиці. В 1999 році гастролює у Франції й Іспанії, виступає з сольними концертами в Петергофі й кращих концертних залах Санкт-Петербургу.
Значним та, ймовірно, вирішальним у кар′єрі Юрія Міненка стала участь у міжнародному конкурсі вокалістів «Співець світу» (Кардіфф, Уельс, Велика Британія 2009 р.), котрий проводить кожні два роки телекомпанія ВВС. У фінал конкурсу вийшло 5 вокалістів з 3600 учасників, які представляли 68 країн світу. Юрій Міненко став першим в історії славетного конкурсу українським співаком-фіналістом та першим в історії звання фіналістом-контртенором. З цієї хвилини Юрій Міненко одержує вигідні пропозиції від відомих оперних театрів Європи і США. Сьогодні наш земляк Юрій Міненко яскрава зірка світового вокального мистецтва.
14 жовтня 2005 року в місті Радомишлі народився Роман Русланович Литвиненко. З 2011 року навчався в Радомишльській гімназії. З 2010 року – вихованець місцевої Музичної школи (клас скрипки, викладач Ірина Олександрівна Клименко). Лауреат обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Зокрема, володар перших премій у Х-му Міжнародному конкурсі мистецтв «Закарпатський Едельвейс» (2015 р.), у Всеукраїнській музичній олімпіаді «Голос країни» (2017 р.), у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Місто Лева» (друга вікова категорія, інструментальна музика, 2018 р.), XVII-му Міжнародному фестивалі-конкурсі «Квітуча Україна» (2018 р.), у 109-му Всеукраїнському конкурсі-фестивалі «Зоряні мости до Дня Святого Валентина» (м. Київ, 2020 р.), у XXIV-му Міжнародному фестивалі-конкурсі «Свято талантів» (м. Київ, 2020 р.), у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Квітуча Україна – Барвиста осінь» (м. Київ, 2020 р.).
Олександр Пирогов
Немає коментарів:
Дописати коментар