Про
незвичайні здібності щурів повідомляла повітова газета «Радомыслянинъ» №20, 1913
року: «Щурячий банк. Наприкінці вулиці Русанівської одна татарка помітила щура,
що біг по двору, в зубах якого знаходилася трьохкарбованцева кредитка. Пацюк
зник у норі дерев'яного зрубу хати. Татарка повідомила про це свого чоловіка,
який розкопав нору та виявив у ній справжній щурячий банк, у якому виявилося
більше ніж на 500 карбованців державних кредитних асигнацій. Забравши гроші,
татарин виїхав із Радомисля зі своєю родиною. Звідки щурі носили гроші у своє
підпілля — невідомо».
У
місті на початку ХХ ст. поселилась невелика громада татар. Звідки вони взялися
і де подівалися достеменно невідомо. В наш час відрізок вулиці знаходиться
після колишньої меблевої фабрики. По сьогоднішній день жителі, які мешкають у
тому районі місцеві по-вуличному називають «башкірами».
Олександр
Пирогов
м.
Радомишль
Немає коментарів:
Дописати коментар