БРАМА РАДОМИСЛЬСЬКОГО ЗАМКА

Реконструкція за описом з Книги інвертарів митрополичої уніатської церкви 1774 р.

Перші письмові згадки про містечко під назвою Радомисль, у гирлі річки Мика з’являються у XVI столітті, завдяки діяльності архімандритів Києво-Печерського монастиря, які колонізували навколишні землі й оформили їх у церковну власність.

З часом Радомисль стає центром Тетерівської волості. Ймовірно, цьому сприяло його вигідне географічне розташування. Зокрема, через поселення проходив великий шлях із Києва на Захід, та й повноводна, на ті часи, річка Тетерів слугувала транспортною артерією, що пов’язувала Печерський монастир зі своїм Радомисльським маєтком.

Очевидно, справи у монастирських володіннях пішли досить непогано, і в центрі маєтку накопичувалося достатньо добра, щоб для його зберігання та захисту знадобилися великі комори та міцні стіни. Можливо, така логіка розвитку подій мала місце, бо керівництво Києво-Печерського монастиря звернулося за дозволом на будівництво замку до Стефана Баторія — короля Польського, Великого князя Литовського та Руського. Це цілком логічно, бо з 1569 року майже вся територія України, зокрема і Радомисль, була під владою новоутвореної держави Речі Посполитої.

СОБАЧЕ ЖИТТЯ У РАДОМИШЛІ

Останніми роками звикли до безсніжних зим. Розповіді про тривалі морози  та високі кучугури  посіли чільне місце серед давнішніх міських легенд, які бабусі розповідають онукам. Тому березень приголомшив навіть радомишльських старожилів – такого снігу не було давно. Наш край накрило не тільки біле засніжене поле, а й люті морози впродовж березня. Хоча зима без снігу, що літо без хліба. Зимова природа ставить перед мешканцями складні завдання: вулицям і тротуарам, щоб бути доволі чистими, потрібно дочекатися весни. Навіть перед будівлями впливових багатіїв залишаються великі кучугури снігу. В місті вистачає бродячих і покинутих собак, які збираються в зграї, так легше вижити в провінційному «мегаполісі», особливо зимою. Справжня зима для здорового пса – дійсно щастя: спека не турбує, нема ненависних кліщів і блох, а по заметах чудово бігати, час від часу заглиблюватися в чистий сніг. Але ж сувора зима додає і нові ризики: холоднеча, вулиці посипані сіллю можуть шкодити здоров’ю тварин. Одна зграя облюбувала смітникові контейнери на вулиці Незалежності, після обіду ледачою ходою перебирається до контейнерів на Толбушці. На контейнерах можна спостерігати незвичайну картину – величезний пес у пошуках корму риється зверху на ящику, поруч біля нього три-чотири коти діловито щось вигрібають. Собака на котів не звертає ніякої уваги. Голод зближує споконвічних ворогів в природі. 

ІСТОРІЯ ЖІНОЧОЇ ГІМНАЗІЇ В МІСТІ РАДОМИСЛІ

 

Жіноча середня освіта в місті Радомислі – одна з найменш досліджених проблем історико-педагогічного краєзнавства. На початку ХХ століття середня жіноча освіта в Радомисльському повіті стояла на порядку денному досить гостро.