ІНШИЙ ВИМІР

Ми не знаємо майбутнього та наших можливостей завтра, тому найкращий час — це сьогодні.

Сонце вдалині ще не торкалося верхів’я гір, але сутінкове проміння, що пробивалося крізь проміжки хмар світловими стовпами, вже сповіщало про швидке закінчення дня. Ми з Настею йшли траверсом Говерли — стежкою, що пролягала західною стороною гори. Праворуч від нас скелястий схил дерся своїм камінням десь у небо, до вершини, а ліворуч він спускався вниз, гублячись у зелених, непрохідних чагарниках гірської сосни. Ще декілька кроків і за поворотом стежки на шляху перед нами з’явився невеличкий зруб критий гонтою, це був гірський притулок — кінцева точка нашого шляху на сьогодні.

НЕЙМОВІРНИЙ РАДОМИШЛЬСЬКИЙ СКАРБ

З давніх давен бродять світом шукачі скарбів. Професіонали й любителі-фанатики, літні й молоді, гуртом та поодинці шукають і мріють знайти якусь скриньку зі злитками благородних металів або ж скриньку із золотими монетами. Шукають задля збагачення, або ж для колекцій чи заради азарту ― як мисливці, рибалки чи грибники. І в наш час теж знаходять скарби. Їх виорюють плугами в полях і на городах, вигрібають бульдозерами на будівництві, виявляють металошукачами й магнітометрами, знаходять в колишніх дворянських садибах, підвалах і стінах будинків, в дуплах старих дерев, на дні озер і річок. 

ТЕЛЕБАЧЕННЯ Й ТЕЛЕМАЙСТРИ РАДОМИШЛЯ

Талановитий письменник Олександр Купрін, який мешкав певний час у Житомирі, в 1909-му році вустами свого героя у повісті «Молох» пророкував: «Незабаром ми будемо бачити один одного по дроту на відстань сотень і тисяч верст». Письменник не помилився. Людство бачить, чує і не лише «по дроту», а й взагалі без нього.  Від дня винаходу «газети без відстані і паперу» минуло понад 100 років.