Неподалік тихоплинної річки Мика, на початку вулиці Великої Київської (зараз вул. Старокиївська.-Авт) у 1903 році Гурарій Нафтулович Горенштейн збудував суконну фабрику. На фабриці працювало більше 120 чоловік. На той час це було значне підприємство. На фабриці виготовляли грубошерсте сукно для масового продажу, а також шили і шинелі для військового відомства. У 1913 році Герарій Горенштейн емігрував до Австрійської імперії в місто Відень. Суконну фабрику очолив його рідний брат Маркус Горенштейн. 22 липня 1919 року більшовицька влада здійснила націоналізацію промислових підприємств Радомисля, також і суконну фабрику. В 1926 році фабрика переоснащена, працювало 76 робітників. В 1940 році на суконній фабриці працювало 286 робітників. Місцина де знаходилась суконна фабрика по-народному називали «суконка».
понеділок, 10 березня 2025 р.
вівторок, 25 лютого 2025 р.
БАНДУРИСТ ЗІ СВІТОВИМ ІМ’ЯМ
У місті Радомислі 25 грудня 1915 року народився Євген Васильович Цюра. Будинок де народився і провів юнацькі роки зберігся по вулиці Великій Житомирській №116. Євген навчався в трудовій українській семирічній школі №1, ім. Т. Г. Шевченка. Мама — Варвара Сидорівна, неписьменна, щонеділі вертаючись з церкви змушувала школяра Євгена читати Шевченка. Вона знала на пам’ять «Катерину», «Наймичку», «І мертвим і живим». Закінчив Київську політехніку. Працював геологом та розробляв топографію для залізничних колій. Після військової служби вступив до Київської консерваторії, де вивчав диригентуру на спів (у Олени Муравйової). Там вивчав гру на бандурі і згодом вступив до ансамблю бандуристів при державному радіо в 1935 році. Учасник Капели бандуристів при Державному радіо з 1935 р. Вивчав гру на бандурі у М. Опришкі. Під час німецької окупації капелу бандуристів відновлюють, об’єднують бандуристів — співаків і називають ім’ям Т. Г. Шевченка. Очолив капелу бандурист Григорій Китастий. У 1942 р. Євген Цюра став учасником Української капели бандуристів ім. Т. Г. Шевченка, згодом хормейстером. З капелою пройшов всі лихоліття війни.
понеділок, 10 лютого 2025 р.
КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ
У дуже ранньому віці, коли ще ніхто з дорослих не встиг навіяти мені благочестивих зразків поведінки, коли поняття добра і зла були далекі від усвідомлення, а емпатія ще не торкалася мого серця, перші соціальні контакти формувалися методом проб та помилок.
У першому варіанті, коли в поле моєї уваги потрапляла цікава штукенція в руках якоїсь мініособи, я діяв за інстинктивною схемою предків, відтвореною в моїх нейронних зв’язках: побачив, прийшов, забрав! Все, я — Цезар! У другому: побачив, прийшов, отримав тією ж штукенцією в лоба — пішов плакати.