У місті Радомислі 25 грудня 1915 року народився Євген Васильович Цюра. Будинок де народився і провів юнацькі роки зберігся по вулиці Великій Житомирській №116. Євген навчався в трудовій українській семирічній школі №1, ім. Т. Г. Шевченка. Мама — Варвара Сидорівна, неписьменна, щонеділі вертаючись з церкви змушувала школяра Євгена читати Шевченка. Вона знала на пам’ять «Катерину», «Наймичку», «І мертвим і живим». Закінчив Київську політехніку. Працював геологом та розробляв топографію для залізничних колій. Після військової служби вступив до Київської консерваторії, де вивчав диригентуру на спів (у Олени Муравйової). Там вивчав гру на бандурі і згодом вступив до ансамблю бандуристів при державному радіо в 1935 році. Учасник Капели бандуристів при Державному радіо з 1935 р. Вивчав гру на бандурі у М. Опришкі. Під час німецької окупації капелу бандуристів відновлюють, об’єднують бандуристів — співаків і називають ім’ям Т. Г. Шевченка. Очолив капелу бандурист Григорій Китастий. У 1942 р. Євген Цюра став учасником Української капели бандуристів ім. Т. Г. Шевченка, згодом хормейстером. З капелою пройшов всі лихоліття війни.
Євген Васильович Цюра — хормейстер капели бандуристів ім. Т. Г. Шевченка.
В кінці 1941 року Євген одружився зі своєю сусідкою Марією Шкідченко. Вона працювала лікарем в місцевій лікарні, в неї була дочка Олімпіада від першого шлюбу. У 1942 році в родині народився син Віктор. В кінці вересня 1943 року Євген підводою приїхав з Києва, забрав дружину з дочкою і поїхав на Захід. Сина-немовля залишив матері. Варвара Сидорівна виховала онука, як рідного сина.
У 1944 р. разом з капелою опинився в таборі остарбайтерів в Німеччині. Відтак — у таборі переселенців. У 1949 році емігрує до Детройту, США. Капела бандуристів ім. Тараса Шевченка стала одним з найбільших, найвизначніших та улюблених мистецьких колективів українців закордоння.
У 1950 р. Євген Цюра разом з капелою здійснив перше турне по Америці, проведено 65 концертів, зокрема, для сенаторів Конгресу у Вашингтоні.
Для матері і сина багато десятиліть були нескінченно болючими, сповненими страхом і тривогами. Вони вірили, що рідні відгукнуться. Згодом змирилися, на думку спадало, що загинули у вирію війни. Віктор навчався у радомишльській загальноосвітній школі №2. Після служби в армії, поїхав на роботу в місто Салехард у Заполяр’ї. Кожного літа у відпустку приїздив до бабусі. Підчас так званої «хрущовської відлиги», Варвара Сидорівна отримала листа від сина з Америки. Євген писав: «Кинув би усе мамо, та пішов би додому, до Радомисля, через моря плив би, на колінах повз би. Та неможна мені — життя пройшло». Напевне є в цьому твердженні своя гірка правда.
..jpg)
Українська капела бандуристів ім. Т. Шевченка (Детройт, США).
У 1958 р. капела здійснила успішні гастролі в Європі, у 1973 р. в Австралії, а в 1991 р. — в Україні. У 1984 р. Євгена Васильовича Цюру призначено мистецьким керівником Капели бандуристів ім. Тараса Шевченка. Також він керував підлітковою капелою бандуристів у Віндзорі (Канада) та видав дві платівки. Працював церковним диригентом у Віндзорі з 1966 до 1996 рр. У 1992 р. капелі було присвоєно звання лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Про малу батьківщину й співвітчизників пам’ятав завжди. Відійшов в інші світи 13 березня 2001 р. Повертається із забуття славетний син України.
Олександр Пирогов
м. Радомишль
Немає коментарів:
Дописати коментар