НЕЙМОВІРНИЙ РАДОМИШЛЬСЬКИЙ СКАРБ

З давніх давен бродять світом шукачі скарбів. Професіонали й любителі-фанатики, літні й молоді, гуртом та поодинці шукають і мріють знайти якусь скриньку зі злитками благородних металів або ж скриньку із золотими монетами. Шукають задля збагачення, або ж для колекцій чи заради азарту ― як мисливці, рибалки чи грибники. І в наш час теж знаходять скарби. Їх виорюють плугами в полях і на городах, вигрібають бульдозерами на будівництві, виявляють металошукачами й магнітометрами, знаходять в колишніх дворянських садибах, підвалах і стінах будинків, в дуплах старих дерев, на дні озер і річок. 

ТЕЛЕБАЧЕННЯ Й ТЕЛЕМАЙСТРИ РАДОМИШЛЯ

Талановитий письменник Олександр Купрін, який мешкав певний час у Житомирі, в 1909-му році вустами свого героя у повісті «Молох» пророкував: «Незабаром ми будемо бачити один одного по дроту на відстань сотень і тисяч верст». Письменник не помилився. Людство бачить, чує і не лише «по дроту», а й взагалі без нього.  Від дня винаходу «газети без відстані і паперу» минуло понад 100 років.

ПОДВИЖНИК ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ У РАДОМИШЛІ

В історії Радомишля багато славетних імен не згадуються, а за радянських часів з ідеологічних міркувань свідомо замовчувалися. У городян є кого згадати і ким гордитися. Лев Шулькевич народився 18 лютого 1865 р. в селі Пиріжки Малинської волості Радомисльського повіту. Його хрестили у сільській Миколаївській церкві, де його батько служив дияконом. Його дід – священик Петро Шулькевич правив у селі Чудин, мати – Олександра Федорівна походила з роду священнослужителів Кошиців. Лев Шулькевич у 1887 році закінчив Київську духовну семінарію. Був направлений у волосне містечко Хабно Радомисльського повіту настоятелем Преображенської церкви. У 1912 році переведений до Свято-Миколаївської церкви. Після смерті Петра Івановича Робаковського зведений у сан протоієрея і поставлений настоятелем Миколаївського собору в Радомислі. Слово Господнє доносив не лише під час служби у Соборі, а й через друковані статті у різних єпархіальних виданнях. Лев Шулькевич співпрацював з газетами: «Радомисльський Листок Оголошень. Взаємна Користь», «Радомыслянинъ»,  «Київські Єпархіальні Відомості». Входив до складу редакційної комісії газети «Радомисльська газета» у 1917 році. Також працював правоучителем, викладав Закон Божий у чоловічій та жіночій гімназіях міста.