У місті Радомислі 25 грудня 1915 року народився Євген Васильович Цюра. Будинок де народився і провів юнацькі роки зберігся по вулиці Великій Житомирській №116. Євген навчався в трудовій українській семирічній школі №1, ім. Т. Г. Шевченка. Мама — Варвара Сидорівна, неписьменна, щонеділі вертаючись з церкви змушувала школяра Євгена читати Шевченка. Вона знала на пам’ять «Катерину», «Наймичку», «І мертвим і живим». Закінчив Київську політехніку. Працював геологом та розробляв топографію для залізничних колій. Після військової служби вступив до Київської консерваторії, де вивчав диригентуру на спів (у Олени Муравйової). Там вивчав гру на бандурі і згодом вступив до ансамблю бандуристів при державному радіо в 1935 році. Учасник Капели бандуристів при Державному радіо з 1935 р. Вивчав гру на бандурі у М. Опришкі. Під час німецької окупації капелу бандуристів відновлюють, об’єднують бандуристів — співаків і називають ім’ям Т. Г. Шевченка. Очолив капелу бандурист Григорій Китастий. У 1942 р. Євген Цюра став учасником Української капели бандуристів ім. Т. Г. Шевченка, згодом хормейстером. З капелою пройшов всі лихоліття війни.
вівторок, 25 лютого 2025 р.
понеділок, 10 лютого 2025 р.
КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ
У дуже ранньому віці, коли ще ніхто з дорослих не встиг навіяти мені благочестивих зразків поведінки, коли поняття добра і зла були далекі від усвідомлення, а емпатія ще не торкалася мого серця, перші соціальні контакти формувалися методом проб та помилок.
У першому варіанті, коли в поле моєї уваги потрапляла цікава штукенція в руках якоїсь мініособи, я діяв за інстинктивною схемою предків, відтвореною в моїх нейронних зв’язках: побачив, прийшов, забрав! Все, я — Цезар! У другому: побачив, прийшов, отримав тією ж штукенцією в лоба — пішов плакати.
неділя, 9 лютого 2025 р.
РАДОМИШЛЬСЬКА ФУТБОЛЬНА КОМАНДА “ВОДОКАЧКА”
1 січня 1980 року в місті Радомишлі розпочало свою діяльність районне об’єднання “Сільгоспхімія”. Навесні хлопці з вулиць Великої Житомирської, Микської, Цегельної разом зібралися та створили футбольну команду “Водокачка”. Назва виникла від міського комунального підприємства “Водоканал”, неподалік якого мешкали юнаки. Відповідальну місію із згуртування команди виконував інженер “Сільгоспхімії” Володимир Хиля. Через деякий час до новоствореної команди приєдналися любителі футболу з різних куточків міста: молоді студенти й чоловіки різних професій.
вівторок, 4 лютого 2025 р.
ІНШИЙ ВИМІР
Ми не знаємо майбутнього та наших можливостей завтра, тому найкращий час — це сьогодні.
Сонце вдалині ще не торкалося верхів’я гір, але сутінкове проміння, що пробивалося крізь проміжки хмар світловими стовпами, вже сповіщало про швидке закінчення дня. Ми з Настею йшли траверсом Говерли — стежкою, що пролягала західною стороною гори. Праворуч від нас скелястий схил дерся своїм камінням десь у небо, до вершини, а ліворуч він спускався вниз, гублячись у зелених, непрохідних чагарниках гірської сосни. Ще декілька кроків і за поворотом стежки на шляху перед нами з’явився невеличкий зруб критий гонтою, це був гірський притулок — кінцева точка нашого шляху на сьогодні.