НЕЗВИЧАЙНИЙ ПАМ’ЯТНИК НА СТАРОМУ КЛАДОВИЩІ

Якщо зайти до старого православного кладовища, ліворуч знаходиться незвичайний пам’ятник. У цій частині цвинтаря старовинний пам’ятник один, оточений сучасними пам’ятниками та залізними хрестами. З першого погляду нічого незвичайного немає — висота в людський зріст, буровато-коричневого кольору. На старовинному постаменті кам’яний хрест відсутній, імовірно, відбитий. Напис «Василь Антонович Горбачевський» ні про що не говорить, відсутня епітафія, щоб прояснити, ким була людина за життя. Якщо придивитися пильніше, виявляється, що пам’ятник надщерблений у десятках місць — це сліди від куль.

ПОГЛЯД У РЕАЛЬНІСТЬ

З віком горизонти сприйняття часу змінюються. Згадую себе підлітком: минуле, що було за десяток років від мого «я», видавалося мені сивою давниною, ледь не кам’яним віком, а уява майбутнього на такий самий часовий відрізок малювала мені вже космічні польоти на Марс. Тепер, коли більша частина шляху позаду й вершина мого Евересту вже видна, навіть століття не здається таким довгим. Життя неймовірно швидкоплинне — лише мить, що не можна відобразити в масштабах земних епох.

ІСТОРІЯ КРОХМАЛЬНОГО ЗАВОДУ

Неподалік тихоплинної річки Мика, на початку вулиці Великої Київської (зараз вул. Старокиївська.-Авт) у 1903 році Гурарій Нафтулович Горенштейн збудував суконну фабрику. На фабриці працювало більше 120 чоловік. На той час це було значне підприємство. На фабриці виготовляли грубошерсте сукно для масового продажу, а також шили і шинелі для військового відомства. У 1913 році Герарій Горенштейн емігрував до Австрійської імперії в місто Відень. Суконну фабрику очолив його рідний брат Маркус Горенштейн. 22 липня 1919 року більшовицька влада здійснила націоналізацію промислових підприємств Радомисля, також і суконну фабрику. В 1926 році фабрика переоснащена, працювало 76 робітників. В 1940 році на суконній фабриці працювало 286 робітників. Місцина де знаходилась суконна фабрика по-народному називали «суконка».