ПАМ’ЯТАЙ НАЗВУ ВУЛИЦІ СВОЄЇ

На початку ХІХ століття Радомисль дістає регулярне планування – прямі  впорядковані вулиці, ширина і протяжність яких прив’язувалися до генерального містобудівного плану, складеного з урахуванням майбутнього зростання і розбудови міста. Варто відзначити, що за генеральним планом повітового міста Радомисля, затвердженим в 1826 році, було розплановано і прокладено, з поміж інших, одну з головних містоутворюючих магістралей – вулицю Велику Житомирську, яка визначила подальший розвиток міста в західному напрямку.

Назва вулиці Велика Житомирська виникла на початку ХІХ століття – від групування людських осель навколо шляху, який пролягав з Радомисля до Житомира. Після встановлення радянської влади в 20-х роках XX ст. Радомисль  накрила  хвиля перейменувань. Цій вулиці, м’яко кажучи, за радянської влади не надто щастило. «12 липня 1921 року на засіданні колегії Радомисльського комхоза вирішили  перейменувати  міські  вулиці. Вулиця  Велика Житомирська отримала назву Шевченківська» (ДАХО.-Ф.Р.25-29,оп 2 спр 40, арк.83).  Виписка із радомисльської газети «Серп і молот» від 10 січня 1923 року: «В честь празднования 4-й годовщины Радомысльской организации КСМУ ввиду ходатайства Узкома КСМУ (уездного исполкома): постановлено одну из улиц Радомысля переименовать в улицу товарища Федоровского, что поручено провести в жизнь УКОМЗУ. Товарищ Федоровский – первый организатор нашего союза, член первого состава губкома и СМУ. Умер от тифа в 1919 году». Інший документ: «22 декабря 1922 год. Протокол заседания Радомысльского УКОМА, ходатайство секретаря КСМУ товарища Эдельшейна о переименовани в честь 4 годовщины существования радомыслькой организации УСМУ одной из улиц Радомысля, не носящей революционного названия имени товарища Федоровского». Радомишльський історик Руслан Майстренко поділився спеціально для цього дослідження історичними документами із фондів Житомирського облдержархіву. В 1923 році вул. Шевченківську було перейменовано на вул. Федоровського, на честь першого керівника Радомисльського комітету Комуністичного Союзу молоді України, який мав скорочену назву комсомол. Виявлені документи лише трохи проливають світло на його особистість – жодних відомостей про його походження, діяльність і обставини смерті віднайти не вдається. За однією версією Федоровський загинув під  час  єврейського  погрому    в січні 1919 р., за іншою – помер від епідемії тифу. Не відоме навіть його ім’я. В 1949 році під час боротьби з космополітизмом вулиці дали іншу назву – Й. В. Сталіна, на честь вождя Комуністичної партії. В грудні 1961 року,  після ХХІІ з’їзду КПРС, вулицю перейменували на честь російського вченого Михайла Ломоносова. Рішенням Радомишльської міської ради №261,   7 грудня 1995 року вулиці було повернено історичну назву Велика  Житомирська.

Вулиця перетиналася з рядом інших більших і менших. Перша від Торгової площі - вул. Больнична отримала назву від побудованої в кінці 1907 року єврейської лікарні (нині дитячий садок № 6). «12 липня 1921 року на засіданні колегії Радомисльського комхоза вирішили  перейменувати  міські  вулиці. Вулиця  Больнична отримала назву Науменка» (ДАХО.-Ф.Р.25-29,оп 2 спр 40, арк.83).  В 1946 році перейменована на  вул. Міськради. Вул. Велика Київська (відповідно - від дороги на Київ), в той час починалася не від перехрестя з В.Ж., а від вул. Мала Житомирська (нині ця ділянка забудована приватними і адміністративними будівлями). «12 липня 1921 року на засіданні колегії Радомисльського комхоза вирішили  перейменувати  міські  вулиці. Вулиця  Велика Київська отримала назву Драгоманівська» (ДАХО.-Ф.Р.25-29, оп 2 спр 40, арк.83). В 1923 році перейменована на 25-го Жовтня. Рішенням Радомишльської міської ради №261,   7 грудня 1995 року вулиці було перейменовано на вулицю Старокиївську.  Цікаво, що на іншому кінці дороги – в губернському Києві знаходились вул. Радомисльська та однойменний провулок (нині забудований). В 1955 р. услід за перейменуванням м. Радомисля на Радомишль, на Радомишльську було перейменовано і вулицю. Під цим ім’ям вона і нині знаходиться в м. Києві поблизу вулиць Коперника і Рибалка.  Далі Велику Житомирську перетинала вул. Міщанська. Рішенням міської Думи в 1910 році вулицю перейменували на Петрівську. Чому перейменували вулицю достеменно невідомо. (Є припущення, що  вулиця  названа на  честь  протиієрея Свято-Миколаївського  собору Петра Івановича Робаковського, який  проживав  разом з сім’єю в будинку №8, де в наш час  розташовується  дитячий  садок №2.-Авт.). Однак, це припущення  не є остаточним, а подальше дослідження  має уточнити виникнення назви  вулиці.  На засіданні колегії Радомисльського комхоза 23 липня 1921 року вирішили  перейменувати  міські  вулиці. Вулицю Петрівську перейменували на Сведловську.  В  1923 році комсомольці - активісти перейменували на вулицю Комуністичну. Рішенням Радомишльської міської ради №48 від 14.02. 1995 р. повернуто назву вул. Петрівська. Вулиця Борщагівська, народна назва - Борщівська  - яка  виникла від шляху, що вів до с. Борщів. 23 липня 1921 року на засіданні колегії Радомисльського комхоза вирішили перейменувати вулицю Борщагівську  на  Толстовську. В 1946 році перейменована на честь Михайла Калініна («Всесоюзного старости» СРСР). Рішенням Радомишльської міської ради №48,  14.02. 1995 р. повернули історичну назву Борщагівська. Провулок Микський –   назва утворилась від шляху, що йшов до перїзду на р. Мала Мика, таку назву річка  носила  в той час. Цей переїзд існував біля Микгорода. В наш  час  неподалік цього місця знаходиться невеликий залізний пішохідний місток через річку  Мика. В  1923 році комсомольці - активісти перейменували на вулицю Чернишевського. В 1946 році вул. Микська перейменована на честь радянського генерала М. Ф. Ватутіна. В ході декомунізації рішенням міськради №140, 20.05.2016 року вулицю перейменували на вул. Героїв Майдану. Наступний провулок Бульварно- Кирпічний, назву отримав від цегельного заводу, що знаходився в кінці провулку. На  місці занедбаної  митрополичої цегельні у 1822 р. побудовано цегельний  завод  радомисльським купцем Абрамовим, з новою технологією  виготовлення  цегли. На заводі  працювало 8 робітників – черепичників. Поруч  знаходися кар’єр, де  знаходилось родовище каолинової глини, яку використовують  для  виготовлення  цегли. Тому  в  місті  успішно  працювало  два цегельних заводи. Радомисльщина здавна вважалась придатною для розвитку  різних  промислів. Тут  споконвіку   добували  місцеві  копалини: піскок, глину, що  традиційно застосовуються  у будівництві. В місті Свято-Миколаївська церква і більшість будинків побудовані з червоної цегли місцевого цегельного заводу, які  інують  і нині. Більше того, на багатьох цеглинах можна  побачити ініціали  власників заводів. Також місцеві  гончарі  виготовляли простий глиняний посуд. Гончарне ремесло в Радомисльському  повіті в середині XIX ст. досягає високого рівня  розвитку. В  1923 році комсомольці - активісти перейменували на Фругівського. Звідки  виникла  така  назва  достаменно  невідомо. В 30-х  роках провулок перейменовали Сергія Кірова, діяча Комуністичної партії Радянського Союзу. Рішенням Радомишльської міської  ради  № 140, 20.05.2016 року повернули історичну назву вулиця Цегельна.  Географічний  кордон вулиці Великої Житомирської закінчувався  неподалік річки  Черча, яка в той час була  значно  повноводнішою. Після річки  Черча дорога  проходила селом  Папірня. В губернському Житомирі закінчувався  шлях від Радомисля. В Житомирі  існував  провулок Радомисльський, нині забудований. Провулок  знаходився в тій місцевості, де нині педагогічний  ліцей. В кінці ХІХ - на початку ХХ століття Велика Житомирська вибрукувана, озеленена – посаджені тоді каштани, акації, в’язи та платани прикрашають вулицю і сьогодні. Обабіч дороги прокладено тротуари вимощені декоративними плитами з базальтової крихти і бетону. Старожили пам′ятають, як в базарні  дні, з чотирьох ранку торохтіли підводи по  вимощеній бруківці, створюючи нестерпний гучний гуркіт. Жителі Папірні, Коробочкі, Мініно, Леніно (нині Ставки), Кичкирів, Глинниці, Кам’яного Броду  нескінченним потоком везли різний крам на міський базар, який  розташовувався в центрі  на Червоній площі (нині  Соборна). Базар  перенесли в 1959 році  за  місто, де    знаходиться  і нині. На початку 70-х років  минулого століття вулицю  повністю  заасфальтували.

 

Олександр  Пирогов

м. Радомишль

Автор вдячний за моральну та  матеріальну підтримку Володимиру Романовичу Тетерському, Миколі  Станіславовичу Григоровичу, без цих  людей  мої історичні  дослідження були б неможливі