ПАМ’ЯТАЙ НАЗВУ ВУЛИЦІ СВОЄЇ

На початку ХІХ століття Радомисль дістає регулярне планування – прямі  впорядковані вулиці, ширина і протяжність яких прив’язувалися до генерального містобудівного плану, складеного з урахуванням майбутнього зростання і розбудови міста. Варто відзначити, що за генеральним планом повітового міста Радомисля, затвердженим в 1826 році, було розплановано і прокладено, з поміж інших, одну з головних містоутворюючих магістралей – вулицю Велику Житомирську, яка визначила подальший розвиток міста в західному напрямку.

НОВОРІЧНІ ПРИГОДИ ЕЛЕКТРОМЕХАНІКА

1986, грудень, 31-ше, 08:23 AM за Гринвічем.

Радянська Україна. Невелике містечко, населення — 17 008 осіб.

Районний вузол зв'язку, автоматична телефонна станція АТС-54.

Десь всередині величезного електромеханічного організму, серед гучного стрекотіння крокових шукачів¹ і в'їдливого дзинчання сигналізації, загубився я — двадцятидворічний електромеханік четвертого розряду АТС.

Я проводжу маніпуляції на шині живлення стійки: відновлюю термозапобіжник, що спрацював, розігріваючи його внутрішню олов'яно-свинцеву начинку. Потріскуючи, тягнеться яскрава біло-голуба електродуга... Вона заворожує…

Несподівано лунає різкий, гучний звук.

ІСТОРІЯ ОДНОГО КУРЦЯ

Мій перший досвід курця був набутий десь у віці шести років. Якось я спостерігав за своїм дядьком, який сидів на лаві біля будинку та смачно смалив сигарету, при цьому, як мені тоді здавалося, витворяв неймовірні речі. Він глибоко затягувався і випускав через ніс два довгих струмені щільного сизого диму, чим нагадував казкового дракона, що дихає вогнем. Іноді робив кілька магічних рухів губами, і дим кільцями зависав у повітрі.

Дядько вловив мій зацікавлений погляд, лукаво посміхнувся і запитав, простягаючи до мене руку з чарівною кадильною паличкою:

— Хочеш смальнути, хлопче?