понеділок, 30 жовтня 2017 р.

ЦІНА ГРІХА

Ще донедавна, незважаючи на погоду, вздовж дороги, що веде до міста Радомишля, ходила бабуся. Завжди чисто вдягнена, пов'язана темною хустиною. Звали її Ольгою. Вона відвідувала Свято-Миколаївську церкву, не пропускаючи жодної служби. Недаремно колись босоніж ходили на поклоніння до святинь спокутувати гріхи чи подякувати Богу,— щоб відчути поверхню землі, простір, пил доріг, придорожню траву. Щоб подумати, перевернути сторінки свого життя, і пережити все знову. Люди дорослі і розумні, мають відповідати за свої вчинки. Баба Оля, подейкували, замолювала свої гріхи. Та Бог їй суддя, нехай кожен несе свій хрест, даний йому Господом.

понеділок, 24 липня 2017 р.

РАДОМИСЛЬ НА КАРТАХ ЄВРОПИ XVI-XVIII СТОЛІТЬ

Чим більше заглиблююсь в історію Радомишля, тим більше переконуюсь, що потребують переосмислення та детального аналізу всім відомі та усталені історичні факти. Прикладом може слугувати факт, який начебто був доконаним  –  першої писемної згадки про Лутівку – але вдало "розвінчаний" В. Молодиком, який довів, що це не стосується нашої Лутівки.

Так само, із публікації в публікацію переходить твердження про те, що вперше населений пункт Радомисль з’являється на мапі Боплана 1648 року. Але ж давайте замислимось  –  для містечка-замку, яке знаходилось на "королівському шляху", так званому Шляху святого Якова або ж Via Regia de Compostella, який існує із раннього середньовіччя  –  середина 17 ст. це трохи запізніла дата. Вже на карті Форлані, датованої 1568 роком позначено наше місто, але під назвою... NARBA. Така ж назва повторюється на карті Д.Меркатора 1595 р. Згоден із скептиками лише в тому, що дослідження назви потребує залучення спеціалістів.

пʼятниця, 16 червня 2017 р.

КУПАЛЬНИЙ СЕЗОН

Випадково натрапив на фото з коментарем про купання жінок в Англії в ХІХ столітті. Всі дами, які бажали скупатися в річці або морі, повинні були вирушати у воду в купальній машині. Це були дерев'яні кабінки з наскрізним отвором в підлозі. Дама переодягалася в купальній машині, пірнала в дірку або виходила з кибитки по сходинках у воду. До слова, костюм для купання тоді особливо не відрізнявся від повсякденного одягу: довга сукня, очіпок, панталони та туфлі.

понеділок, 3 квітня 2017 р.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КАРТ

Ще в дитячі роки мені подобалося малювати географічні карти з вигаданими фантастичними країнами. Позначати на них міста, а потім з'єднувати їх залізницями. На берегах морів малювати міста-порти і прокладати морські шляхи. У шкільні роки я навіть колекціонував справжні географічні карти і атласи. Найбільша у мене була карта України. Вона була приблизно розмірами 2 на 2,5 метри. Я з сусідськими хлопцями розгортав її на підлозі. Ґудзики – були наші автомобілі, якими ми подорожували по глянцевим дорогам між містами України. Ось це була гра… напільна, а не якась настільна! Після закінчення школи карта була подарована рідному навчальному закладу.