Разом з епохою СРСР відійшли в минуле демонстрації трудящих, які були одним із пропагандистських елементів радянського суспільства. В народі, їх називали парадами. Вони проходили повсюди, починаючи від столиці та великих міст і закінчуючи кожним районним центром. Місто Радомишль не було винятком, і в ньому щорічно проходило по три паради: 1 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги та 7 листопада — День Жовтневої революції. Паради були «добровільно-примусовими». Робітникам підприємств явка для організованого проходження в колонах була обов'язкова. Ігнорування цього заходу могло призвести до позбавлення премії або інших бонусів на роботі. Для учнів 6-10 класів шкільна колона була теж обов’язкова, непослух не вітався.
Настрій
листопадового параду затьмарювала холодна осіння погода. Бували й роки, коли
випадав чималий сніг. Парад на День Перемоги пов'язаний з трагічними подіями — це
скоріше день пам’яті. Найбільш багатолюдним і святковим був першотравневий парад.
Це гасло: «Мир, Труд, Май!» — а відчуття: весна, сонце, маївка!
У
шкільні роки, пригадую, підготовка до параду починалася тижнів за два до події.
Учні в школу приходили за півгодини до початку занять. Фізрук з воєнруком
шикували всіх у колону по ранжиру та шеренгами по чотири. На спортмайданчику
топтанням по колу ми вдосконалювали стройову виправку, щоб не показати себе на
параді «отарою овець» і не зганьбити честь своєї школи. З настанням Першотравня
марширування закінчувалося. Вранці школярі збирася на території школи. Дівчата
приходили у шкільній формі з білими фартушками, такого ж кольору банти
прикрашали їх волосся. В руках — березові гілочки з прикріпленими
кольоровими повітряними кульками або маленькі прапорці.
Хлопцям-старшокласникам доручали місію нести прапори республік Радянського
Союзу. Колона висувалася до центру міста, щоб зайняти своє місце на площі.
Паралельно з нею, по обидва боки вулиці, по тротуарах йшли майбутні глядачі.
Площа поступово заповнювалася тисячами радомишлян. Було багато і приїжджих з
навколишніх сіл; тоді рідко хто працював у цей день на городі.
Блакитне
небо, весняне сонце, свіжо-зелені дерева... площа заповнена безліччю людей...
прапори, транспаранти, повітряні кулі, звучання маршів... Нарешті музика в
гучномовцях стихає, і керівництво міста з трибуни вітає зі святом жителів та
гостей Радомишля. Парад відкриває рота солдатів з військової частини, яка
дислокувалася в центрі міста. Військові, карбуючи стройовий крок, проходять
через площу від гастронома до Базарного провулка. За ними рухаються колони з
робітників, службовців та школярів. Гомін на площі заглушується маршами духових
оркестрів великих статусних підприємств. Працівники скромніших — крокують без
оркестру під «фанеру» з динаміків. У колонах демонстрантів рухаються
вантажівки, кузови яких виконують роль сцени з показом створених тематичних
сюжетів. Крутіше за всіх виглядає колона радомишльського лісгоспу. Лісгосп
витягнув на площу половину своїх музейних експонатів. Ось плавно рухається
платформа, на якій возвеличується лось у товаристві кабана та косулі.
Велетенське опудало тварини своїми масивними рогами ледь не чіпляється за кучеряві
хмари. Поступово наростає ревіння мотоциклів, ні, це не байкери в Радомишлі на
Першотравні, а все той же лісгосп. Лісничі у своїх уніформах на мотоциклах з
колясками проїжджають повз трибуну. Спортивну школу представляє група
велогонщиків, за ними крокують ще якісь строкаті спортсмени. Станція юних
техніків теж не дрімає: судномоделісти несуть свої наворочені моделі кораблів,
авіамоделісти — літаків та планерів. Картингісти ревом своїх картів
лякають місцевих горобців та голубів, і не поспішаючи обкурюють вихлопними
газами трибуну. Десь серед всього цього движу рухається колона моєї школи, і я
крокую в ній зі своїми однокласниками. Ми відповідаємо на вітання з трибуни
«Хай живе 1 Травня!» довгим і невлад криком «Ура-а-а-а!»
Все
це дійство триває близько години, потім площа поступово спустошується, народ
розходиться по своїх домівках за святкові столи. На другий день — маївка. По
сутті, це продовження святкового столу на природі. Безліч компаній у
довколишніх лісах і посадках лякають дрібну дичину.
На
честь Першотравня в школах і в Будинку культури для молоді влаштовуються
святкові дискотеки.
Попри тогочасне ідеологічне забарвлення, все ж таки
Першотравень був гарним святковим днем.
Павло
Тужик, квітень 2008
Немає коментарів:
Дописати коментар