Разом з епохою СРСР відійшли в минуле демонстрації трудящих, які були одним із пропагандистських елементів радянського суспільства. В народі їх називали парадами. Вони проходили повсюди, починаючи від столиці та великих міст і закінчуючи кожним районним центром. Місто Радомишль не було винятком і в ньому щорічно проходило по три паради: 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня – День Перемоги та 7 листопада – День Жовтневої революції. Паради були «добровільно-примусовими». Робітникам підприємств явка для організованого проходження в колонах була обов'язкова. Ігнорування цього заходу могло привести до позбавлення премії або інших бонусів на роботі. Для учнів 6-10 класів шкільна колона була теж обов’язкова, непослух не вітався.
Настрій листопадового параду затьмарювала холодна осіння погода, бували й роки, коли випадав чималий сніг. Парад на День Перемоги пов'язаний з трагічними подіями – скоріше це день пам’яті. Найбільш багатолюдним і святковим був першотравневий парад. Це гасло: «Мир, Труд, Май!», а відчуття – весна, сонце, маївка!
У шкільні роки, пригадую, підготовка до параду починалася тижнів за два до події. Учні в школу підтягувалися за півгодини до початку занять. Фізрук з воєнруком шикували всіх в колону по ранжиру та шеренгами по чотири. На спортмайданчику топтанням по колу ми вдосконалювали стройову виправку, щоб не показати себе на параді «отарою овець» та не зганьбити честь своєї школи. З настанням Першотравня наші маршування закінчувалися. Вранці школярі купчилися на території школи. Дівчата приходили у шкільній формі з білими фартушками, такого ж кольору банти прикрашали іх волосся. В руках – березові гілочки з прикріпленими кольоровими повітряними кульками або маленькі прапорці. Хлопцям-старшокласникам доручали місію нести прапори республік Радянського Союзу. Колона висувалася до центру міста, щоб зайняти своє місце на площі. Паралельно з нею по обидва боки вулиці по тротуарах йшли майбутні глядачі. Площа поступово заповнювалася тисячами радомишлян. Було багато і приїжджих з навколишніх сіл, тоді рідко хто працював у цей день на городі.
Блакитне небо, весняне сонце, свіжо-зелені дерева... площа заповнена безліччю людей... прапори, транспаранти, повітряні кулі, звучання маршів... Нарешті музика в гучномовцях стихає і керівництво міста з трибуни вітає зі святом жителів та гостей Радомишля. Парад відкриває рота солдат з військової частини, яка дислокувалася в центрі міста. Військові, карбуючи стройовий крок, проходять через площу від гастронома до Базарного провулка. За ними рухаються колони з робітників, службовців та школярів. Гомін на площі заглушується маршами духових оркестрів великих статусних підприємств. Працівники скромніших – крокують без оркестру під «фанеру» з динаміків. У колонах демонстрантів рухаються вантажівки, кузови яких виконують роль сцени з показом створених тематичних сюжетів. Крутіше за всіх виглядає колона радомишльського лісгоспу. Лісгосп витягнув на площу половину своїх музейних експонатів. Ось плавно рухається платформа, на якій возвеличується лось в товаристві кабана та косулі. Велетенське опудало тварини своїми масивними рогами ледь не чіпляється кучерявих хмар. Поступово наростає ревіння мотоциклів, ні це не байкери в Радомишлі на Першотравні, а все той же лісгосп. Лісничі у своїх уніформах на мотоциклах з колясками проїжджають повз трибуну. Спортивну школу представляють група велогонщиків, за ними крокують ще якісь строкаті спортсмени. Станція юних техніків теж не дрімає: судномоделісти несуть свої наворочені моделі кораблів, авіамоделісти – літаків та планерів. Картингісти ревом своїх картів лякають місцевих горобців та голубів, і не поспішаючи обкурюють вихлопними газами трибуну. Десь серед всього цього движу рухається колона моєї школи, і я крокую в ній зі своїми однокласниками. Ми відповідаємо на вітання з трибуни «Хай живе 1 Травня!» довгим і невлад криком «Ура-а-а-а !»
Все це дійство триває близько години, потім площа поступово спустошується, народ розходиться по своїх домівках за святкові столи. На другий день – маївка. За суттю, це продовження святкового столу на природі. Безліч компаній в довколишніх лісах і посадках лякають дрібну дичину.
На честь Першотравня в школах та в Будинку культури для молоді влаштовуються святкові дискотеки.
Попри тогочасне ідеологічне
забарвлення все ж таки Першотравень був гарним святковим днем.
Павло Тужик, квітень
2008
Немає коментарів:
Дописати коментар