середа, 24 лютого 2016 р.

ЛЯЛЬКА

Ранок сіяв дрібним і теплим дощем, як і буває у травні на Поліссі. Того року весна була дощовита. Одначе мокреча не завадила людям заповнити малий міський ринок, що знаходився в центрі міста. Новоспечені бізнесмени пропонували те, чого не побачиш у магазинах міста, а той, хто приходив, аби щось придбати, хапався за голову, а хто за серце від цін з багатьма нулями. Стояли звичні для базару гамір і метушня, зустрічі, враження, смуток, радість. Площа перетворилася на одну велику торгову точку. Це був початок лихих 90-их років минулого століття після розвалу Радянського Союзу.

субота, 6 лютого 2016 р.

З ІСТОРІЇ БУДІВНИЦТВА КОМУНІЗМУ НА РАДОМИШЛЬЩИНІ

Жахливо, але навіть сьогодні, в умовах війни, розв’язаної московськими імперіалістами проти України, чимало наших громадян продовжує марити Радянським Союзом та комуністичною ідеологією. Знаходяться люди, які всупереч здоровому глузду, незважаючи на страхітливі злодіяння комуністів на радомишльській землі, продовжують обожнювати комуністичних діячів, захищати від перейменування вулиці, названі іменами катів і мародерів. В той же час для прихильників цієї людиноненависницької ідеології, які проживають на українській землі, український національно-визвольний рух залишається чужим та ворожим. Тож і досі триває паплюження козаків та старшин української армії, які боронили наш край в 1918-1921 роках, не припиняються звинувачення місцевих керівників національно-визвольного руху – Соколовських, Орлика, Мордалевича, Кречета, Дем’янчука та інших селянських ватажків у грабунках, вбивствах, погромах задля особистого збагачення. Хоча вся їх провина у тому, що в тяжку для Батьківщини годину взяли в руки зброю і стали на її захист від московської навали, що боролись за Українську державність і краще життя для селянства, за що переважна більшість патріотів і віддала своє життя.

пʼятниця, 5 лютого 2016 р.

РАДОМИСЛЬСЬКИЙ ПОВІТ В УКРАЇНОМОВНІЙ ГАЗЕТІ «РАДА»

Значний вплив на розвиток національно-культурних процесів на території всієї України, зокрема Київської губернії, справила україномовна преса початку ХХ століття. У губернії (не враховуючи Києва, 95 україномовних і 7 двомовних часописів українсько-російських видань) виходило 19 україномовних і 4 двомовних часописів. Для порівняння: за цей час у Полтавській губернії виходило 30 україномовних видань, Харкові та Харківській губернії – 14, в Одесі та Херсонській губернії – 12, Катеринославській губернії – 10, Подільській, Волинській і Чернігівській – по 3. Отже, Київська губернія за кількістю видань рідною мовою посідала одне з провідних місць серед інших губерній Східної України.
Газета «Рада»