пʼятниця, 26 квітня 2013 р.

ГЕОГРАФІЯ РАДОМИШЛЯ КІНЦЯ XVIII СТОЛІТТЯ

В книзі Людмили Гладиш «Ключі від міста Радомишль» я знайшов багато цікавої нової для себе інформації про наше древнє місто. Мою увагу привернув план місцевості Радомишля ХVIII століття. Він мені видався дуже знайомим. Напевно я бачив його копію ще в шкільні роки на стіні у краєзнавчому музеї (зараз там його немає). План на той час мені видався якимсь дивним і не реальним, і так пройшов повз мою увагу непоміченим. На сьогодні це знахідка для мене, за допомогою якої можливо відтворити географію Радомишля двухсотлітньої давнини.


На плані місцевості Радомишля, зробленому у XVIII ст. (1) (орігінал зберігається в Центральному державному історичному архіві в Санкт-Петер6урі) зліва з низу позначені будівлі тогочасного Радомишля, в центрі якого - овальний майдан. На протилежних берегах Тетерева розташовані Рудня і Микгород. З Микгорода йде дорога до Папірні та с. Ставки, з Рудні через микський, тетерівський та сухарський мости - до Києва. Давній міст, який вів з Микгорода до Радомишля, відсутній, простежується місточок через річку Черчу в напрямку Папірні.. Цікаво, що тут нанесена сама Черча, яка сьогодні на даній місцевості майже не простежується.(2)


На плані чітко зображені річки Мика, Тетерів та Сухарка. Він засвідчує, що на той час Мика з Тетеревом зливалися на кілька кілометрів нижче,(3) як у даний час.

У Радомислі позначено Свято-Троїцький собор, а також недобудований уніатський храм (нині - храм Святого Миколая). У Микгороді - давній храм Святого Миколая (нині встановлено пам'ятний знак Микгороду).




Зверху: План місцевості Радомисля та інформація надана у книзі Л. Гладиш. 
Що до виділеного тексту, то я маю свій погляд на ці речі. 

Знизу: Той же план для зручності читання мною представлений у кольорі і зорінтований (приблизно) за сучасними канонами картографії (північ зверху).


Для свого опису я буду використовувати план у кольорі.

Як відомо з історичних документів річки Тетерів і Мика були повноводними. "У річках біля міста водиться риба: соми, щуки, лящі, окуні, плотва, раки. (Але надлишку в рибі не буває, тому що вправних рибалок немає.) До 1802 р. сплаву лісу і судоплавства по Тетеріву не не було з причини великої кількості плотин. 1802 р. ротмістр з Білорусії Федорович переплавляв корабельний ліс через греблі з-під самого Житомира." *

Тетерів і Мика на плані візуально підтверджують історічні документи про силу течій цих річок. (3)На плані Мика не впадає в Тетерів як в сучасності, а зливається з Тетерівом приблизно за кілометер нижче за течією. Сучасне русло Тетерева біля центрального мосту - це старе русло Мики, а давнє русло Тетерева проходило близько до Рудні. Можливо озерце біля машзаводу і озеро засипане біля автозаправки, це залишки старого русла ріки. Як видно на плані, русла Тетерева і Мики були сполучені між собою маленькими рівчаками. Сухарка - це річка яка протікає на хуторі між вул. Блюхера та Філіповича, в давнину вона впадала в другий рукав Тетеріва. Деякі озера між Руднею і Хутором - залишки другого русла Тетеріва. Щоб потрапити до Радомисля із сторони Києва потрібно було проїхати через три мости.

"При Радомислі через ріку та її рукави є три мости, добрих дерев'яних, високих на одинь сажень від води. Перший через Мику довжиною 140 сажень (1 сажень = 2,1336 метра), другий - через Тетерів довжиною 120 сажень, третій - через рукав Тетерева довжиною 130 сажень." **

На плані біля Сухарського мосту видно брід. Чому використовувався брід, можливо з мостом були якись проблеми, невідомо. Через Мику, між Микгородом і Радомислем відсутній давній міст. (2)На захід від Радомисля видно міст через яр. В наш час це місце можна позначити як долину з рівчаком в дощову погоду, який проходить вулицями Шевченка, Стадіонної, потім через труби по під вулицями Бондаренка, Малу Житомирську, повз будинок колишньої бані, через Велику Житомирську і впадає в Мику.

На плані видно будинки на Рудні. Вони показані ближче до Микгорода і ріки Тетерів. Напевно, що Рудня розпочала свою забудову з заходу. На теріторії Микгорода позначений древній храм Святого Миколая. В Радомислі позначено Свято-Троїцький храм і недобудований уніатський храм. Розміри містечка не перевищують 400 х 600 метрів. На плані розмір міста, який впишеться між сучасними вулицями Русанівська і Старокиївська. Будинки в Радомислі розташовані навколо овального майдану. Можливо розмір майдану такий, тому до недавна тут стояв древній дерев'яний замок навколо якого зародилося місто.

1774 рік, уривок із опису: "В'їжджаючи до Радомисля трактом, який іде з Києва по праву руку над рікою, званою Мика, стоїть замок, опоясаний довкола ровом і валом, давніше, як показують сліди, двічі дубовими палями був весь оточений; тобто раз - валом від замку, а другий - понад ровом. Натомість тепер понад ровом від міста на всьому протязі йде паркан з різаного соснового дерева, покритий дашком; з п'ятьма кутами, з вирізаними в них бійницями, а від фільварку лише рів, понад яким були палі, але зараз повигнивали аж до винниць; а від цих винниць до брами місцями хоч і є ще, однак повалені, а валом біля замку - дубовий частокіл. До цього замку в'їзд від міста, де зі входу при мості перша брама на двох стовпах між частоколом від ріки Мика, з одного боку і парканом від міста, з другого. Зверху над нею дашок оббитий сосновим гонтом. У цій першій брамі ворота подвійні з дубових дощок з залізними кунами. Далі по дорозі в замок через міст є друга велика брама на два поверхи з соснового дерева, оббита гонтом, у котрій двоє подвійних воріт із залізними купами, що зачиняються на дерев'яний засув." *** 

Опис замку продовжується на семи сторінках книги "Ключі від міста Радомишль". Із опису видно, що в 1774 році Радомисльський замок був ветхим у занепаді. Мостів на східному крилі міста не було, вїзд був через мости Рудня, Микгород, Радомисль із заходу. В описах після 1803 року, замок не не зустрічається, від нього майже нічого не залишилося, згадуються лише розрушений вал, двох поверхова брама, в'їзд в місто змінився появилися мости зі сходу. Таким чином план міста міг бути зробленим в самому кінці XVIII , або на початку XIX століття.(1)






Проект реконструкції Радомисльського замку останньої третини XVIII ст. Автор проекту - Л. Тимошенко, художник - І. Драгун 








* Із рапорту Радомисльського городничого Київському губернатору від 18 квітня 1803 р.

** Із описів Радомисля та повіту, виконаних 1817 - 1820 рр. офіцерами Генерального Штабу (Війсковий історичний архів, м. Москва). 

*** Опис замку у Книзіінвентарів митрополичоїєпархії уніатської церкви за 1774 рік ( орігінал польскою мовою зберігаєть в Центральному історичному архіві Росії в Санкт - Петербурзі).

На цьому малюнку я об'єднав два плани Радомишля. На сучасний план міста було накладено будівлі Радомисля кінця 18 століття. Хоча у сучасному плані я допускаю можливі деякі неточності, в старовинному плані неточностей існує ще більше, але це все не заважає побачити деякі цікаві речі.

Радомисль як відомо розпочав своє існування всередині 16 століття побудовою дерев'яного замку. Навколо якого з часом почало розбудовуватись і саме місто. Можливо саме великий овальний майдан і є місце існування древнього замку. І на момент складання плану міста кінця 18 ст. від дерев'яного замку майже нічого не залишилося. На карті міст на захід локалізується з piвчаком біля "бані". Прослідковуються давні вулиці, які можна локалізувати з сучасними: Великою та Малою Житомирськими, Міськради, Чорнобильською та Русанівською. Свято-Троїцький храм майже співпадає з тим місцем де він був. Митрополичий будинок приблизно співпадає з п'ятою школою. Єдине що не сходиться у цьому плані це недобудований уніатський храм, біля митрополичого будинку. Ви скажете чому мене це так хвилює. Відповідаю. Як відомо із історічних документів в 1783 році було розпочато будівницьтво уніатського храму (який так і не збудували). Поряд з ним одночасно будувався митрополичий будинок. Далі, відомо знову таки з історичних документів, що в 1883 році було збудовано Свято-Миколаївський храм. На сьогодні існує думка, що Свято-Миколаївський храм - це добудований koлишній уніатський храм. Це все добре виглядає, але у мене виникає сумнів, що давній і сучасний храми є одна та сама споруда. По-перше piзниця в 100 років між будівництвом двох храмів. Що можна добудовувати через сто років, що не підвладно часу і погоді? Для такої великої масивної споруди, як Свято-Миколаєвський храм потрібно фундамент будувати з нуля. По-друге не співпадає місце розташування двох церков на плані. Якщо митрополичий будинок це п'ята школа, то уніатський храм згідно плану буде на місці башти (споруджена в 19 ст.) Якщо змістити уніатський храм з сучасним Свято-Миколаївським, то митрополичий будинок повинен бути на площі між ним і рестораном. Та й взагалі при такому масштабному зміщенні всі мости «поповзуть» на пагорби, вулиці змістяться, овальний майдан стане зовсім маленьким не пригожим для описаного замку. 

На мій погляд можливо що уніатський храм і сучасний Свято-Миколаївський це дві piзні споруди, які мали piзні просторові koординати. До цього висновку я прийшов вивчаючи матеріали і документи надані в книзі Л. Гладиш "Ключі від міста Радомишль".

Примітка від 26.04.2013 року. 
Як мені стало відомо Уніатський недобудований храм і Свято-Миколаєвський храм це дійсно дві різні споруди і це було завжди відомо краєзнавцям сьогодняшніх і минулих часів і без моїх вирахувань в цій статті.

Павло Тужик
25.01.2009 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар