неділя, 30 грудня 2012 р.

СКАРБИ РАДОМИШЛЯ

У всі часи існування людства, незалежно від того, який був у тій чи іншій країні лад, який панував режим, завжди знаходилися люди, в руках яких скупчувалися великі цінності, грошові знаки, монети. Цілком природно, що, маючи такі заощадження, їх володарі ні за яку ціну не бажали з ними розлучатися. А навпаки, під впливом різного роду життєвих ситуацій, як то: навали, війни, епідемії, революції, інші «перетрубації», прагнули як надійніше сховати свої скарби. І ніхто з них навіть і думки не припускав, що він не повернеться за своїм добром. Але не завжди траплялося так, як хотілося, і власника скарбу чекала трагічна доля. Проходили роки та століття і доля всміхалася якомусь бідоласі, випадковому свідку чи сучасному дослідникові, коли вони знаходили ті скарби.

Основним вмістом є, звичайно ж, монети (золоті, сріблі). На всі питання стосовно їх випуску, місця чеканки і інше, дає відповідь захоплююча наука нумізматика. Назва ця в перекладі з латини означає «монета».

понеділок, 24 грудня 2012 р.

МІЛЬЙОН (оповідання)

Нині мало кого можна подивувати цим словом. Усі ста­ли мільйонерами, а не за горами той час, що, може, мільярдерами станемо. Хоча — нія­кої, радості від того нема, як­що врахувати еквівалент цим астрономічним сумам у конвер­тованій валюті.

А чи доводилося, вам, тримати в руках мільйон керенка­ми, карбованцями та гривнями Центральної Ради або царськи­ми грішми? Скажете, що це могло б бути у великих містах і не сьогодні. Правда ваша. Одначе і в нашому маленько­му Радомишлі часом трапля­ються незвичайні речі.

субота, 15 грудня 2012 р.

МАЙДАН У ЛІСІ

Міста, як і люди, кожне має свою неповторну долю. Вони знають таємницю свого народження, пам’ятають часи найвищого розвитку, а також занепаду і розорення чужоземцями.
          В Радомишлі не тільки будинки і пам’ятники можуть розповісти історію цієї землі. Є тут і живі свідки сивої давнини – дерева...

 На автошляху, що веде з Радомишля до Кочерова, є напрочуд мальовнича місцина. Старожили по різному називають це місце, дехто кажуть «Сьомий кілометр», дехто «Криниченька» інші «три дуби». Неподалік від шляху ростуть реліктові дуби, що своїми могутніми верхівками сягнули високо в небо. Вони стоять, як вічні вартові і не змовкаючи гомонять з вітрами, ніби розповідають про все, що бачили за довгі роки свого життя.В давнину основною деревяною породою Радомишльських лісів був дуб. Дуб – велике дерево з кряжистими вітами, виявляв уяву могутності. По визначенню фахівців – вік легендарних дубів 500 років, висота 35 метрів, в обхваті 5 метрів 50 сантиметрів. Вражає красою дива – дерева, одного з них можна обійняти лише в чотирьох. Здається, що від них струменить якась потужна сила. Прихилившись до дуба, хотілось би цю мить продовжити.

неділя, 2 грудня 2012 р.

«БАКС» (оповідання)

Тогорішня осінь настала раптово, різко: спершу заливні дощі, потім – холод. Тільки на початку листопада прийшли, на диво, спокійні дні, заповнені прозорим повітрям, яке буває тільки о цій порі, синьо-блакитним небом без жодної хмаринки і напрочуд багряним листом на деревах.

Укотившись у те осіннє диво, ніби гість із бозна-яких часів, рейсовий автобус став на зупинці. До нього, не кваплячись, із по-осінньому зосередженими, не усміхненими обличчями, наближалися люди. Заходили до салону, всідалися і чекали, коли автобус рушить. Сонце стрімко котилося до обрію, але мало хто звертав на те увагу, думаючи про своє.