РАДОМИСЛЬ НА КАРТАХ ЄВРОПИ XVI-XVIII СТОЛІТЬ

Чим більше заглиблююсь в історію Радомишля, тим більше переконуюсь, що потребують переосмислення та детального аналізу всім відомі та усталені історичні факти. Прикладом може слугувати факт, який начебто був доконаним  –  першої писемної згадки про Лутівку – але вдало "розвінчаний" В. Молодиком, який довів, що це не стосується нашої Лутівки.

Так само, із публікації в публікацію переходить твердження про те, що вперше населений пункт Радомисль з’являється на мапі Боплана 1648 року. Але ж давайте замислимось  –  для містечка-замку, яке знаходилось на "королівському шляху", так званому Шляху святого Якова або ж Via Regia de Compostella, який існує із раннього середньовіччя  –  середина 17 ст. це трохи запізніла дата. Вже на карті Форлані, датованої 1568 роком позначено наше місто, але під назвою... NARBA. Така ж назва повторюється на карті Д.Меркатора 1595 р. Згоден із скептиками лише в тому, що дослідження назви потребує залучення спеціалістів.

СПАДКОЄМНІСТЬ ПОКОЛІНЬ

Російська військова агресія та прояви сепаратизму на Сході України виплекали піднесення патріотизму, національної самосвідомості й солідарності українського народу. Люди долучились до зміцнення обороноздатності країни, допомагаючи хто чим зможе. Не стоять осторонь і радомишляни. Вони є гідними нащадками своїх предків-земляків. 

В цьому світлі є цікавими відомості, наведені в «Пам’ятній книзі Київської губернії» за 1857 рік, пов’язані з подіями Кримської війни 1853-56 рр. Ця книга зберігається в Радомишльському народному історико-краєзнавчому музеї. У ній зокрема повідомляється, що для потреб армії надійшло корпій (перев’язочний матеріал на лляній основі) від священиків Радомишльського повіту: Маєвського – 7 фунтів, Успенського - 20 фунтів, від дружини поміщика с.Ораного Радомисльського повіту Катерини Іскри – 5 фунтів. 

Надавалась також і грошова допомога. Радомишльські повітове, парафіяльне і казенне єврейське училища зібрали 38 рублів; повітовий землемір М.В.Кедров надав 10 рублів.

Про прагнення радомислян підсобити війську свідчить і така подія за 1854 рік: «Жителі м. Радомисля пригостили обідом та вечерею усіх чинів 2-го дивізіону Лейб–гвардії козачого і 3-го дивізіону Отаманського імені Його Високості полків з 3-м дивізіоном козачої батареї. Крім того дали на дорогу кожному солдату по фунту яловичини, по булці, а утримувачі акцизного і чаркового відкупів відпустили нижнім чинам по три чарки горілки на людину. При виступі цих військ з Радомисля надані їм були підводи безплатно».

Сергій Галицький

екскурсовод народного історико-краєзнавчого музею