середу, 2 грудня 2009 р.

БУДЕМО ГІДНИМИ СВОЇХ ПОПЕРЕДНИКІВ

Скарбниця пам’яті роду і народу
До 50-річчя Радомишльського народного історико-краєзнавчого музею


Володимир МОЛОДИКО, краєзнавець,
редактор міського радіомовлення 
«Студія «Радомишль».

Відкриття 1956 року в Радомишлі стоянки первісної людини значною мірою прислужилося розвиткові місцевого краєзнавства.

Саме зусиллями краєзнавців та за їхньою ініціативою у 1959 році в місті було засновано краєзнавчий музей, навколо якого згуртувалися ентузіасти-пошуковці: О.Мельник, А.Бородько, К.Гарбаренко, М.Криворук, М.Масюта, М.Осадчий, Б.Пивовар, Г.Покотило, М.Роговченко, О.Сахневич, С.Хруленко, Ф.Шкулій. А першими експонатами музею стали якраз подаровані археологами знахідки з Радомишльської стоянки. І ця експозиція й донині є своєрідною візитівкою музейного закладу.

неділю, 9 серпня 2009 р.

НЕТЛІННІ ПАМ’ЯТНІ ЗНАКИ

Ці рядки я присвячую пам'яті євреїв, закатованих у роки Другої світової війни. Тоді фашисти знищили шість мільйонів іудеїв, із них були півтора мільйони з території СРСР. 

19 липня 1941 року гітлерівці зайняли наш райцентр. 
Геноцид щодо єврейського населення свого апогею набув у вересні. Місця масового розстрілу приречених були біля хутора Кузьмичі та в яру біля річки Черча. 

Встановити поіменно замучених не вдалося. У реєстрі, зробленому по війні міськрадою, зазначені тільки прізвища голів страчених родин. А проти прізвищ - число розстріляних із сім'ї. За даними НКВС в Радомишлі під час фашистської окупації було розстріляно 2100 чоловік дорослого населення та 1000 дітей. НКВС вказує, що переважна більшість страчених були євреї. 

пʼятницю, 1 травня 2009 р.

ПРО МИНУЛЕ ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО

Наш мальовничий край завжди приваблював до себе найрізноманітніших людей та й сам дав світові чимало видатних особистостей. Написано достоту поетичних і прозових творів, художніх полотен, створено кінофільмів про його неповторну природну красу, відомих і простих поліщуків, про багату і цікаву історію. Але час швидкоплинний, і непомітно стають історією, здавалося б, ще зовсім свіжі у пам’яті події останніх днів, місяців, років, десятиліть. А тому потрібно, щоб і вони залишалися в якомусь зібраному й узагальненому вигляді для нащадків.