пʼятниця, 23 квітня 2010 р.

РАДОМИШЛЬ У СПОГАДАХ І ТРОХИ ІНШИЙ, НІЖ СЬОГОДНІ

У давнину городища і міста   будувалися планово. Головним місцем для комунікації людей був майдан, на якому cкупчувалися адміністративні будови, канцелярії, ставились церкви, ремісничі цехи, крамниці і, звичайно місце для торгівлі, яке в різних народів і землях називали хто базар, торговище, а ще  ринок, або тoржище. Історично склалося, що Радомишль також мав свою планову забудову, де були присутні всі за регламентом будови: замок, повітові канцелярії, суд, жандармерія, в'язниця, торговище (базарний майдан), але в ході історичних подій та змін влад   і державних адміністрацій, будови знищувалися, або перебудовувалися за вказівкою з вище. В середні віки, як згадується з історичних джерел, від 1569 р., у першій писемній згадці про Радомисль, В. Ульяновський припускає, що Радомисль був церковною  власністю. Адже   за актовими матеріалами, зібраними польським істориком А. Яблоновським, у другій половині XVI ст. до Печeрського  монастиря належала ціла Тетерівська волость з центром у Радомислі і з замком печерських архимандритів (з 1572 р.), та десятьма навколишніми селами-осадами.

понеділок, 4 січня 2010 р.

ПОВІТОВЕ МІСТО РАДОМИСЛЬ (З 1946 РОКУ РАДОМИШЛЬ)

Після третього поділу Польщі в 1795 році правобережні землі України були включені до складу Російської імперіїРадомисль став повітовим містом (рос. Уездный город) . Було створено однойменний повіт, та включено його до складу Волинської губернії, але не надовго. За указом царя Павла-І про новий адміністративний поділ Правобережної України Радомисльський повіт у 1797 році став одним із дванадцяти повітів Київської губернії. У 1923 році місто стає районним центром нової держави СРСР і зберігає свій статус до тепер, вже в державі Україна (з 1991 року). Повітовим містом Радомисль проіснував 128 років. Райцентром існує 84 роки (з 1962 по 1964 рік Радомишль не був райцентром, було підпорядкування до Малинського району). Повіт – значно більша адміністративно-територіальна одиниця ніж сучасний район. Радомисльський повіт був найбільшим за площею в Київський губернії. Його площа була 8429 квадратних верст (9 592 км².), що більше за інші повіти в 1,7-3,3 рази. Для порівняння, площа сучасного району становить 1 297 км². По населенню повіт займав друге місце після Київського. За переписом 1897 року населення повіту становило 319 016 чоловік, в тому числі в Радомислі проживало 11 154 чоловік. До Радомисльського повіту входили Коростишів, Брусилів, Малин, Чоповичі, Іванків, Чорнобиль.

середа, 9 грудня 2009 р.

НАШОМУ МУЗЕЮ - ПІВВІКУ

Скарбниця пам’яті роду і народу
До 50-річчя Радомишльського народного історико-краєзнавчого музею
Всеволод СКУРАТІВСЬКИЙ,
директор Радомишльського народного історико-краєзнавічого музею,
заслужений працівник культури України
Радомишльський народний історико-краєзнавчий музей засновано 5 березня 1959 року рішенням міськвиконкому за підписом тодішнього його голови П.О.Володимиренка, людини мудрої, енергійної, безмежно закоханої у наше древнє місто. Тоді ж була створена й рада музею, до якої ввійшли шановані і талановиті люди, більшість з яких уже відійшли у світ інший. У заснування цієї культосвітньої установи зробили помітний внесок О.Мельник, А.Бородько, М.Масюта, Г.Покотило, М.Роговченко, К.Гарбаренко, П.Володимиренко, Е.Іщенко, Ф.Шкулій, А.Федоренко, В.Кулаківський, С.Богуславський, Н.Копаневич, А.Тростнікова. Пізніше раду музею поповнили В.ЛІвончик, П.Шуневич, М.Криворук, С.Олексієнко, О.Христенко, Є.Добровольський, С.Шеремет, І.Галушко, І.Савченко, А.Стріченко, Л.Олексієнко (директор і екскурсовод). Перші відвідування музею почалися у листопаді 1959 року.