УРОКИ ИСТОРИИ

Как это было

«ВИДЯ, ЧТО ТОЛПА ПЕРЕД МОИМ БРОНЕТРАНСПОРТЕРОМ НЕ РЕАГИРУЕТ НА  ПРИЗЫВЫ РАССТУПИТЬСЯ, Я ПРИКАЗАЛ ПУЛЕМЕТЧИКУ ОТКРЫТЬ ОГОНЬ…»

В дни 40-летия ввода войск стран Объединенного Варшавского договора в Чехословакию бывший комендант штаба войск ОВД полковник в отставке Николай Крепченко рассказывает «Событиям» подробности своего участия в беспрецедентной военно-политической операции

Владимир ШУНЕВИЧ

«События» 21 августа 2008 года

( Житомирская область)

Полковник  в отставке Николай Крепченко 9 мая 2012 г

В ночь на 21 августа 1968 года жители городов и сел Чехословакии не сразу обратили внимание на мощный гул двигателей. Ведь месяца не прошло, как в этой стране закончились командно-штабные учения войск Варшавского договора под кодовым названием «Шумава», в которых приняли участие 16 тысяч военнослужащих  СССР, ЧССР, Польши, ГДР и Венгрии.

Но в этот раз очевидцев поразило то, что колоннам бронетранспортеров, танков, грузовиков с  белыми полосами на башнях и бортах конца-края не видно.

ПАРАДИ В РАДОМИШЛІ

Разом з епохою СРСР відійшли в минуле демонстрації трудящих, які були одним із пропагандистських елементів радянського суспільства. В народі їх називали парадами. Вони проходили повсюди, починаючи від столиці та великих міст і закінчуючи кожним районним центром. Місто Радомишль не було винятком і в ньому щорічно проходило по три паради: 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня – День Перемоги та 7 листопада – День Жовтневої революції. Паради були «добровільно-примусовими». Робітникам підприємств явка для організованого проходження в колонах була обов'язкова. Ігнорування цього заходу могло привести до позбавлення премії або інших бонусів на роботі. Для учнів 6-10 класів шкільна колона була теж обов’язкова, непослух не вітався.

КІНОТЕАТР

Кінотеатр, фото Павла Тужика 2008 р.

В центрі міста на Соборному майдані сумними вікнами центрального фасаду дивиться на витягнуту руку пам'ятника В.І. Леніну кінотеатр імені Т.Г. Шевченка. Він був побудований в 1962 році, і тепер не дарує людям те, для чого був призначений, а став просто холодним пам'ятником своєї епохи 60-80-х років ХХ століття. Його нутро зараз заповнене кількома магазинчиками, а початкова сутність-душа давно вже мертва.