ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ РАДОМИШЛЯ

 

Жителям міста Радомишля надзвичайно повезло, що завдяки  таланту, не байдужості Олександра Пирогова, вони мають  створену цікаво і доступно написані  історичні дослідження  рідного  краю. Така історія вивищує, виділяє місто Радомишль серед інших, які мають таку ж  історію,  але досі в маленьких  містах ніхто  не  спромігся  осмислити і описати в окремих  дослідженнях. Олександр  Пирогов із когорти тих завзятих  неординарних  людей, котрі  здатні піклуватись не  тільки  про  власний  добробут, а й усією душею  вболіває  за  престиж  рідного  міста.

РАДОМИШЛЬ ПЕТРА ШУНЕВИЧА

Добре відомий старшому поколінню радомишлян фронтовик і учитель Петро Іванович ШУНЕВИЧ був ще й пристрасним фотоаматором. Фотоапарат у його руках зафіксував чимало неповторних миттєвостей і краєвидів з життя Радомишля середини минулого століття.

Наша сім’я переїхала до Радомишля з Чайківки влітку 1959 року. На околиці райцентру, у величному старовинному приміщенні колишньої гімназії почала працювати школа-інтернат. Батьки влаштувалися туди вчителювати. Тато Петро Іванович - історик і географ - був керівником краєзнавчого гуртка, щоліта ходив з учнями в походи. А коли я трохи підріс, часто брав і мене з собою. Він першим відкрив мені красу нашого древнього мальовничого краю. 

На світлині: Краєвид вулиці Шевченка з вікна другого поверху школи-інтернату.

ПОДВИГ І ТРАГЕДІЯ ІВАНА ХИТРИЧЕНКА

Люди твої, Радомишльщино

25 жовтня виповнилося 110 років з дня народження нашого земляка, колишнього командира одного з найбільших в СРСР Київського партизанського з'єднання

Сімдесят років тому, в ніч з 4 на 5 серпня 1943 року, переправившись через Тетерів і Мику, 1200 бійців і командирів Київського партизанського з’єднання з кількох боків увірвалися в окупований гітлерівцями Радомишль, розгромили ворожий гарнізон і поліцейську управу, звільнили бранців місцевої тюрми, спалили підготовлені до відправки для потреб вермахту сіно, солому, два мости, багато новенької сільськогосподарської техніки, якою фашисти мали намір зібрати врожай, захопили багато продовольства, яке роздали населенню. Радомишляни думали, що то повернулася Червона Армія. Партизани прискорили визволення Києва, але вранці з піснею «Партизанские отряды занимали города» народні месники, очолювані Іваном Хитриченком, організовано залишили місто. Воювати на Київщині і Житомирщині, під носом у гітлерівського командування, яке щомиті могло надіслати карателів, було дуже важко. Подібну зухвалість – захоплювати міста і районні центри – могли дозволити собі хіба що уславлені партизанські ватажки Сидір Ковпак, Михайло Наумов. Восени того ж року з’єднання Хитриченка допомагало громити ворога захисникам Лютізького та інших дніпровських плацдармів, взяло штурмом райцентр Новошепеличі на півночі Київщини. За ніч партизани разом з місцевими жителями збудували наплавний міст через річку Прип’ять, по якій переправилися на правий берег бронетехніка і війська 13-ї армії під командуванням генерала Пухова. Це значно прискорило визволення Києва, столичної області і Житомирщини.

ЛЮДИ ТВОЇ, ЖИТОМИРЩИНА

ВСЕВОЛОД СКУРАТІВСЬКИЙ: «ВИШИТА ДІВЧАТАМИ З РАДОМИШЛЯ СОРОЧКА СЯГАЛА МІНІСТРУ КУЛЬТУРИ ІВАНУ ДЗЮБІ ДО КОЛІН. АЛЕ ВІН БУВ ЩАСЛИВИЙ…»

Директор Радомишльського районного народного краєзнавчого музею, якому 26 травня виповнилося 75 років, розповідає газеті  деякі подробиці свого життя

Заслужений працівник культури України Всеволод Скуратівський чверть століття очолював культосвітню роботу в Радомишльському районі. Пам»ятаю Всеволода Михайловича ще молодим на сцені Будинку культури, сільських клубів, на польових станах,  з кучерявим чубом, у вишиванці і з баяном на грудях, на чолі ансамблю чи хору голосистих поліщуків. Або ж у парі з незабутнім Михайлом Ревенком, за посадою – методистом, а за покликанням – артистом. Від гумористичних сценок цього дуету зал лежав покотом.

ОБЫКНОВЕННОЕ ЧУДО

«БЛАГОДАРИТЕ БОГА, ЧТО ВАША ДОЧЬ ДО СИХ ПОР ЖИВА», –  СКАЗАЛ МОИМ ПАПЕ И МАМЕ ДОКТОР, ПОСМОТРЕВ МОИ ПЛОХИЕ АНАЛИЗЫ, И ВЫПИСАЛ НАПРАВЛЕНИЕ В ИНСТИТУТ РАКА…»

20-летняя Юля Гринцевич из города Радомышль рассказывает «ФАКТАМ», как несколько лет назад, увидев, что она умирает от саркомы четвертой стадии и не выдержит новых сеансов химиотерапии, ее родители  дочь в обитель, где неизлечимая болезнь отступила, а у девочки пробудился дар художника-иконописца.

Юля Гринцевич

Владимир ШУНЕВИЧ

«ФАКТЫ» 21 декабря 2011 г

(Житомир – Киев)

ТУТ СХОДЯТЬСЯ ЕПОХИ

Скарбниця пам’яті роду і народу. До 50-річчя Радомишльського народного історико-краєзнавчого музею

Володимир ШУНЕВИЧ ,
журналіст газети  “Факти і коментарі”,
 лауреат премії “Золоте перо”.

Радомишльському народному історико-краєзнавчому музею виповнилося 50 років. Як і годиться музеєві, він знаходиться в центрі міста у старому будинку на розі нинішніх вулиць Мала Житомирська і Міськради. Розпочавши ці рядки, я почав подумки себе картати, що ніколи не замислювався, а скільки років цьому приміщенню, хто його будував, хто тут жив, що за життя відбувалося за цими високими вікнами, у цих просторих кімнатах, зайнятих тепер експонатами й експозиціями? Виправдання знайшов єдине і слабке: руки не дійшли, наша радомишльська земля, її люди і минувшина такі цікаві, що роботи краєзнавцям і журналістам вистачить ще на багато років. Невичерпним джерелом до роздумів і пошуків є районний музей, якому нещодавно виповнилося 50 років, - вогнище знань про нашу малу батьківщину, у якому, мов у краплі роси, відбивається історія країни. Директором його тривалий час працює заслужений працівник культури Всеволод Михайлович Скуратівський. Він - людина з гумором, пожартував: “Не впевнений, що українці були першими людьми. Але те, що радомишляни древніші від трипільців - це факт!”.

УРОКИ ИСТОРИИ

Как это было

«ВИДЯ, ЧТО ТОЛПА ПЕРЕД МОИМ БРОНЕТРАНСПОРТЕРОМ НЕ РЕАГИРУЕТ НА  ПРИЗЫВЫ РАССТУПИТЬСЯ, Я ПРИКАЗАЛ ПУЛЕМЕТЧИКУ ОТКРЫТЬ ОГОНЬ…»

В дни 40-летия ввода войск стран Объединенного Варшавского договора в Чехословакию бывший комендант штаба войск ОВД полковник в отставке Николай Крепченко рассказывает «Событиям» подробности своего участия в беспрецедентной военно-политической операции

Владимир ШУНЕВИЧ

«События» 21 августа 2008 года

( Житомирская область)

Полковник  в отставке Николай Крепченко 9 мая 2012 г

В ночь на 21 августа 1968 года жители городов и сел Чехословакии не сразу обратили внимание на мощный гул двигателей. Ведь месяца не прошло, как в этой стране закончились командно-штабные учения войск Варшавского договора под кодовым названием «Шумава», в которых приняли участие 16 тысяч военнослужащих  СССР, ЧССР, Польши, ГДР и Венгрии.

Но в этот раз очевидцев поразило то, что колоннам бронетранспортеров, танков, грузовиков с  белыми полосами на башнях и бортах конца-края не видно.