вівторок, 28 червня 2016 р.

РАДОМЫСЛЬСКАЯ ГАЗЕТА №1

Радомысльская газета №1 увидела свет на четырёх печатных листах в субботу 24 июня 1917 года. Издание Радомысльского Городского Исполнительного Комитета.

Редакционная комисия:
Н. Дасенкон, А. Зморович, Д-р Цвейфель,Л.Шулькевич, О. Шумский.
Печаталась в городе Радомысле в типографии Э.И. Заездного.
Временные условия подписки:
На 1 месяц – 1 руб. 75 коп.
На 2 месяца – 3 руб. 50 коп.
На 3 месяца – 5 руб. 00 коп.
Приём подписки и объявлений в магазине Э. Заезного.

субота, 18 червня 2016 р.

ДЕЩО ШИРШЕ ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ

Згідно із Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки» в Радомишлі було перейменовано 34 вулиці. Хоч із запізненням, але вирішив викласти свою думку.Спонукало мене до цього негативне ставлення до перейменування частини громадян України, зокрема радомишлян, які мені зустрічались в особистому спілкуванні та в інтернет-просторі.
Негативне відношення можна розбити на три групи тверджень:

субота, 6 лютого 2016 р.

З ІСТОРІЇ БУДІВНИЦТВА КОМУНІЗМУ НА РАДОМИШЛЬЩИНІ

Жахливо, але навіть сьогодні, в умовах війни, розв’язаної московськими імперіалістами проти України, чимало наших громадян продовжує марити Радянським Союзом та комуністичною ідеологією. Знаходяться люди, які всупереч здоровому глузду, незважаючи на страхітливі злодіяння комуністів на радомишльській землі, продовжують обожнювати комуністичних діячів, захищати від перейменування вулиці, названі іменами катів і мародерів. В той же час для прихильників цієї людиноненависницької ідеології, які проживають на українській землі, український національно-визвольний рух залишається чужим та ворожим. Тож і досі триває паплюження козаків та старшин української армії, які боронили наш край в 1918-1921 роках, не припиняються звинувачення місцевих керівників національно-визвольного руху – Соколовських, Орлика, Мордалевича, Кречета, Дем’янчука та інших селянських ватажків у грабунках, вбивствах, погромах задля особистого збагачення. Хоча вся їх провина у тому, що в тяжку для Батьківщини годину взяли в руки зброю і стали на її захист від московської навали, що боролись за Українську державність і краще життя для селянства, за що переважна більшість патріотів і віддала своє життя.