ЛЮБОВ ПО-РАДОМИШЛЬСЬКИ (Лялька)

Ранок сіяв дрібним  теплим дощем, як і буває у травні на Поліссі. Того року весна була дощовита. Одначе мокреча не завадила людям заповнити малий міський ринок, що знаходився в центрі міста. Новоспечені бізнесмени пропонували те, чого не було в продажу  у магазинах, а ті, хто приходив, аби щось придбати, хапалися за голову, а хто за серце від цін з багатьма нулями. Деякі жінки приходили на базар не так, щоб щось придбати, як себе показати, просто пройти в люди, поспілкуватися.  Стояли звичні для базару гамір і метушня. Зустрічі, враження, смуток, радість. Площа перетворилася на одну велику торгову точку. 

МІСТО РАДОМИСЛЬ НА ПОШТОВИХ ЛИСТІВКАХ. ВУЛИЦЯ ПРИСУТСТВЕННА.

Наш непередбачуваний і тяжкий час серед інших нечисленних відрад характерний і споминами про минуле. Певно й тому, що від минулого не позбавитись, які б несамовиті спроби щодо цього не робилися. Одні знаходять у давнині щось собі до душі, інші, навпаки кидаються у крайнощі. Для того ж, щоб орієнтуватися у минувшині, потрібно перед усім вивчати історію своєї країни, рідного міста, вулиці. От узяти хоча б одну з центральних вулиць міста Радомишля - Присуственну. Цій вулиці, м’яко кажучи, за радянської влади не надто щастило. В 1952 році  комуністи перейменували її на честь ХІХ партз'їзду - останній партійний комуністичний з’їзд на якому виступав Йосип Сталін, найвеличніший тиран нашої історії. Неясно лише, що такого загрозливого більшовики вбачали в історичній назві вулиці – Присутственна. Скоріше за все – просто не розуміли її суті, чи не хотіли, щоб хтось розумів.  Після ХХ партійного з′їзду, де засудили культ  особи, в місті і районі знищено всі згадки  про Й.В. Сталіна, а от назва останнього сталінського з′їзду  залишилася. Комуністи в 1977 році отямилися і перейменували вулицю на честь 60-річчя СРСР. Радомишльська міська рада народних депутатів рішенням №261, від 7 грудня 1995  року, постановила: «Погодитись  з пропозицією топонімістичної комісії по перейменуванню та відновленню історичної  назви вулиці  60-річчя СРСР на  Присуственну». Дивує назва Присуственна багатьох і нині. Є назви, які на перший погляд здаються зрозумілими, але насправді несуть більш глибоку інформацію.

ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ В РАДОМИШЛІ

Місто  Радомишль – один з найдавніших населених пунктів Полісся. Цю будівлю, облицьовану сірою плиткою, яка стоїть у центрі міста, знає кожен радомишлянин. Замок знаходиться в центрі міста, поки що не є пам’яткою архітектури національного значення. Увага краєзнавців та науковців до історії  та  пам’яток стародавнього  Радомишля була  прикута ще на початку  60-х років ХХ ст. В численних історичних документах в основному польських детально висвітлюється історія міста та його передмість.  В XVIII столітті Радомисль розбудовувався як столичне містечко уніатської митрополії. Цей замок побудований, як резиденція уніатських митрополитів. Майже за 300 років в ньому розташовувались стільки різних установ, що важко перерахувати їх кількість. Будівля – давня і зберігає у своїх  стінах  багато  таємниць. В наш час знаходиться ЗОШ №5.

РАДОМИСЛЬ НА ПОШТОВИХ ЛИСТІВКАХ. Вулиця Велика Житомирська.

Місто Радомишль – один із найдавніших населених пунктів Полісся, занесений до списку історичних міст України. Минуле його було досить складним, неоднозначним і, разом з тим, дуже цікавим. Так сталося, що містом, з його неповторними краєвидами та славною історією нерозривно пов’язана  моя доля.  Якщо для когось життя у провінції  сприймається як кара, чи як символ того ніби щось не сталося, то для мене це – свідомий вибір. Натхненний пам’ятками старовини я взявся досліджувати минуле Радомишля. Це захоплення привело мене в історичну науку і визначило в ній мій шлях.

ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ ЗА ТРЕЗВЫЙ ОБРАЗ ЖИЗНИ

В начале ХХ столетия капитализм в Российской империи развивался необычайно стремительно. Не отставал от этого развития и Радомысль. В городе на протяжении первого десятилетия построены десятки предприятий. Как грибы после дождя появляются фабрики, заводы -железной, пищевой и текстильной промышленности. С точки зрения масштабов современного строительства – это были мелкие предприятия, но все же убежденным фактом было их появление и развитие. Как следствие в городе Радомысле стремительно увеличивалось население. Рождаемость в то время  превышала  смертность. Жители сел и деревень  уезда всеми  правдами и неправдами стремились  попасть (и попадали) в город. Основатель  великих  идей Карл  Маркс  утверждал: «Капитализм  вытащил жизни  крестьян  из  жуткой  сельской  местности». По официальным данным в 1913 году в Радомысле проживало 14586 жителей, из них: православных мужчин – 2810, женщин – 2222, евреев мужчин – 4983 и женщин – 5202. Всего жителей в уезде, без города Радомысля – 386758 человек, из них мужчин – 148502, женщин – 141790. Следует заметить, в тот период стремительного развития капитализма, когда рушились старые устои, как и не однократно впоследствии, пьянство на радомысльщине чрезвычайно усиливалось. В такой ситуации общество расслабляется. Кто-то уходит в депрессию, алкогольную зависимость. Отсюда рост грабежей, насилия и ужасных убийств.  Вместе с тем неизменно появлялись великие духом патриоты, встававшие на защиту народной нравственности и здоровья.

НАСТОЯЩИЙ ПАТРИОТ РАДОМЫСЛЯ

По свидетельству старожилов, радомысляне тепло относились к голове городской Управы – Феодосию Константиновичу Гринцевичу. Скромный, по нынешним меркам дом № 55 по ул. Малой Житомирской, принадлежал Ф.К.Гринцевичу в котором проживал с семьей. Кованный, железный  карниз (по научному  «Маркиза».- Авт.) над  входом снесли в 1991 году  при капитальном  ремонте дома. Фасад и стены здания  украшала  удивительная  лепнина, остатки которой остались на одной из боковых стен  здания. Можно  себе только  представить, каким был внутренний изысканный  интерьер комнат. В таком изуродованном виде дом все-же сохранился.  Впрочем, домом его называл сам владелец, это была хоть и красивая, причудливая, но  обыкновенная небольшая вилла. Если сравнить с замками нынешних радомышльских чиновников и быстрообагатившихся бизнесменов она покажется сараем.

УПОТРЕБЛЕНИЕ СПИРТНЫХ НАПИТКОВ В РАДОМЫСЛЕ

Впрочем,  влиятельные и обеспеченные лица  употребляли  в основном  заморские напитки, также  как и современные новоиспеченные  бизнесмены и чиновники, которые, правда, делают это варварским способом - большего идиотизма, чем закусывать салом марочную водку,трудно представить. Ни в коем случае не закусывайте фирменную водку салом, если вам дорого здоровье. Только селедкой и огурчиком. Берегите печень, как зеницу ока! Она у вас  одна. Не стараюсь  учить,  а просто  делюсь  опытом. Народная мудрость гласит: «Лучше пить качественную водку,чем, что попало, лучше  быть голодным чем есть что попало, лучше быть одному, чем с кем  попало». Объявлене в газете "Радомыслянин" № 30 августа 1912 год Российская Национальная библиотека г. Санкт-Петербург «Господин Янц имеет честь уведомить, что им на днях получены все заграничные вины лучших сортов, также ром, французская водка, портер «Лондонский» и Рижской разливки, свежие голландские сельди, миноти, камбулы, швейцарський Честерский и Зеленые сыры, труфель, заграничная горчица, капорцы, оливки и другие пряности. Так же большой выбор Гаванских и Рижских сигар. Могу заверить: все отпущено хорошей доброты».

ШУКАЧІ СКАРБІВ

У мене є звичка пити каву надворі. Може через те, що за кавою ще й палю, а може через «дворянське» виховання (виховувався у спільному дворі, багатоквартирного будинку). Отож, сиджу на східцях біля ганку, насолоджуючись кавою, свіжим ранковим повітрям і неквапливо потягуючи цигарку. Весна того року дещо забарилася. Настільки, власне, що її, вважай і зовсім не було – весь березень свої позиції з останніх сил втримувала ослабла вогка зима, а коли зрештою здалася, на зміну їй прийшли паркі спекотні дні, швидко перетворивши сірі брудні кучугури по вулицях міста на такі ж сірі і брудні калюжі. Отож сиджу, радіючи, що нарешті все ж настала така можливість, на своєму маленькому подвір’ї і спостерігаю за зграйкою горобців за парканом, що метушливо бовтались у сірих калюжах , якими особливо відзначилася в ту пору наша ямиста вулиця.  Раптом, розлякавши малих пернатих босяків, розбризкуючи колесами мутну воду, біля мого подвір’я повільно зупинився велетенський чорний джип. «Багатий Буратіно» – промайнула думка. З автомобіля вийшов чоловік середнього зросту, невизначеного віку, з проникливими розумними очима та різкими жестами рук і, не привітавшись, мовив:

ВІДОМІ СКАРБИ РАДОМИШЛЯ ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ

 В усі часи знаходилися люди, в руках яких накопичувалися великі цінності. Володарі, зрозуміло, прагнули якомога надійніше сховати свої скарби. Але часто траплялося так, що на власника скарбу чекала трагічна доля. Минали роки та століття, і випадок всміхався якомусь бідоласі, свідку чи сучасному дослідникові, якщо знаходили ті скарби. Місто Радомишль існує дуже давно і легенди про скарби приходять до нашого часу із глибини віків.